Коли власне тіло говорить "ні!"

Ярославка любить подорожувати з дідусем, плавати в річці, слухати музику, любить бувати в гостях і дарувати подарунки. У 6 рочків хочеться дружити з усім світом і всьому-всьому навчатись! Ярославці ж говорить "ні!" власне тіло, скуте спастикою. Самостійно з’їсти печиво, розчесатись, доповзти до іграшки – випробування і радість! Лікарі говорять, що вже можна би і ходити, але для цього необхідно зробити операцію за методом Ульзибата.

"Вірю, що ми з донечкою не самі, що Бог дасть нам людей, які допоможуть!", – пише мама Наталка. Оплатити операцію сама вона не в змозі. "Я не маю, на кого залишити дитину, щоб працювати. Кожен день займаюсь з донею: ЛФК, проводжу заняття за рекомендаціями психолога, Бобот-терапевта, логопеда, спеціального педагога тощо. Ми щасливі від того, що по-тихеньку розвиваємось, наші успіхи надихають нас займатися і йти вперед! Ярославка стає дорослішою, розуміє все, що біля неї говорять, і відповідно реагує, дуже любить знаходитись в колективі діток, їі очі горять бажанням рухатися самостійно! Ярося має друзів, яким любить дарувати подаруночки.

Донечка з цікавістю вивчає кольори, букви і цифри, хоче в садочок. Коли залишається сама, може знайти собі заняття, вже не сумує, як було раніше. З Ярославкою можна вже домовитися і запланувати, чим і коли будемо займатися. Та найголовніший план – зробити операцію, вона дозволить розслабити ручки та ніжки, збільшити об’єм рухів – тоді наші тренування дадуть значно кращий ефект! Адже зараз у Ярослави тіло ніби скуте, малорухоме, багато рухів просто неможливі, бо спричинюють біль. І виправити це може лише операція, спеціально розроблена для таких діток".

ПІБ: Кушніренко Ярослава Іванівна, 10.09.2011 р.

Місто: Київ

Діагноз: ДЦП, спастична диплегія