Кожен укол для дівчинки – стрес

Якось у два з половиною рочки в активної та жвавої Тетянки почав докорінно змінюватися настрій. Дитина почала багато пити води й ходити до туалету. Це миттєво сполошило родину, тому що в тата Тані цукровий діабет 1 типу. В домі, звісно, був у наявності глюкометр. Із завмиранням серця мама міряла цукор у крові доньки. Від цифр, що показав пристрій, жінка ошаленіла. Тому відразу викликали "швидку" й поїхали до лікарні. Далі трапились не зовсім зрозумілі речі: в лікарні мамі сказали, що цукор у дівчинки в нормі, але високий рівень ацетону. Таню поклали в лікарню, проте тільки через три дні лікування виявилося, що в дівчинки таки цукровий діабет. Стурбовані батьки поїхали до іншої лікарні, де дівчинці почали колоти інсулін, вимірювати цукор і ставити крапельниці.

У цій звичайній сільській родині двоє дітей, і обидві дівчинки. Таня серед двох – старша. Як і всі дівчатка її віку, Таня любить малювати фарбами й ліпити з пластиліну, вона трішки сором'язлива.

Дівчині доводиться постійно колоти пальчики, щоб вимірювати цукор в її крові. Окрім цього, 4-5 разів на день треба колоти інсулін. Це дуже важка та стресова процедура для дитини та її мами. Таня тікає, плаче, ховається. Для маленької дівчинки це дуже боляче. Але купляти сенсори, які дозволяють уникнути проколів, для її сім'ї дуже дорого. Мама Тані дуже просить допомоги для купівлі сенсорів та лікування доньки.