Крик маминої душі. 8

Для таких дітей, як Женечка, вибір невеликий: або реабілітація, або інвалідний візок... Третього не існує! І мами таких дівчаток і хлопчиків увесь час шукають кошти та можливість врятувати свого малюка, подарувати йому кращу долю! Вони засинають і прокидаються з думкою про те, де і як можна попросити, знайти, придумати. Адже влаштуватися на роботу, маючи дитину, якій потрібна допомога 24/7, просто неможливо!

Мама Жені – одна з таких жінок, які борються за здоров'я свого малюка, тільки послухайте її та уявіть біль та розпач матері:

"Ми вперто йдемо до своєї мрії – самостійно ходити, й завдяки реабілітації ми багато чого навчилися! Женя почав правильно повзати, він намагається ходити на високих колінах, розуміє, коли до нього звертаються, і може сказати, чого він хоче, навіть танцює із дітками в садочку на дитячих святах. Нехай поки що на стільчику, але танцює! Він вивчив два віршики, кольори, він дуже хоче ходити! Я вірю, що в нас все вийде, головне – йти до мети! На жаль, суми на оплату реабілітацій для нашої родини непідйомні, і ми знову звертаємося до вас по допомогу! Допоможіть нам здійснити мрію Жені!".

Так писала нам мама хлопчика ще до війни. Із 27 лютого місто Жені окупували російські війська. Відсутність реабілітації вплинуло на стан хлопчика: його ніжки затягнуло спастикою, він почав погано сидіти. У місті немає медичної допомоги, сім'я знайшла декілька варіантів, щоб виїхати з окупації, та робить все для цього. У їхньому житті за 8 років війни це буде вже друга втрата дому... Перше, що мама Жені зробить на підконтрольній Україні території – це відвезе малюка на лікування.

Допоможіть Жені потрапити на реабілітацію. Клініка у Трускавці виставила рахунок та чекає дитину на новий курс лікування.