Крихкий світ Валентина

Щоденна рутина цієї родини не схожа на звичне життя. Усі побутові дрібниці – як-от поїсти чи помити підлогу – тут перетворюються на складні завдання, які мама й син намагаються розв’язувати разом.

Валентин живе з дитячим церебральним паралічем. Рухи його рук обмежені, стопи деформовані, пальці на ногах викручені, ходити боляче. Зараз стало особливо важко – він не може себе обслуговувати, практично в усьому залежить від мами. Через порушення ковтального та дихального рефлексів він не може жувати їжу – її потрібно перетирати, готувати дуже м’якою. Прості речі – як от взяти ложку чи склянку – не виходять.

Мама постійно поруч. Вона підтримує не лише фізично, а й морально. Валік намагається допомагати: хоче пилососити, чистити овочі, бути корисним. Але руки не слухаються, речі падають, розбиваються. Та мама не зупиняє його – навпаки, підтримує та підбадьорює. Бо важливо, що він намагається.

Усе ускладнює і побут, і самотність. Родина вже вдруге втратила житло через російську агресію. Зараз – орендовані куточки, відсутність стабільності. Це непросто, особливо коли поруч дитина, якій щодня потрібен догляд та спокій.

Останнім часом Валентин у важкому емоційному стані. Йому сумно, він часто плаче, не хоче виходити з кімнати. Додається втома від постійного болю, від ізоляції, від нестачі спілкування. Стан ускладнюється хворобами – температура, слабкість. Усе це забирає сили. Підтримує лише музика: він слухає християнські пісні, ділиться улюбленими мелодіями з тими, хто поруч. Це для нього розрада.

Щоб стабілізувати стан, Валентину потрібен новий курс лікування в клініці "Інститут проблем болю" в Києві. Саме там він отримує терапію, яка полегшує спастику, зменшує біль, покращує дихання та ковтання, і дає можливість хоча б трохи відновлювати рухи.

Мама дуже просить про допомогу, вона щиро дякує кожному, хто підтримував та продовжує підтримувати їх із сином. Їм складно – і не лише фізично. Але світло, яке з’являється завдяки добрим людям, для них дуже важливе.

Разом ми можемо знову підтримати Валентина. Це про турботу, про участь, про життя, у якому навіть невелика допомога має велике значення.