Крізь сльози до перемоги! 6

Кирилу лише 13, але він уже знає, що таке справжня боротьба. Його супутник з самого дитинства — дитячий церебральний параліч. Для інших дітей рух — це щось буденне й легке. А для нього — мов підйом на круту гору без кінця. Перші кроки він зробив значно пізніше за своїх однолітків, і кожен з них був мов подвиг. Але саме це навчило його цінувати те, чого інші часто не помічають: крок, рух, подих, усмішку. Щоб йти далі, йому потрібна постійна реабілітація. Це не просто тренування — це єдиний шлях до того, аби тіло слухалося, аби він міг бути самостійним, аби з кожним днем ставало легше.

Усередині нього живе вогонь. Тихий, але незгасний. Він не дозволяє зупинятися, навіть коли все тіло кричить від болю та втоми. Його дні — це нескінченна черга масажів, занять із фізичними терапевтами, болючих уколів і гірких ліків. Та між цими випробуваннями є й світлі миті — коли можна просто пройтись, посміятися з друзями, пограти, забути про біль. І кожна така мить — завдяки реабілітації, яку зараз потрібно продовжувати. У школі буває особливо важко. Деякі діти дивляться з подивом або нерозумінням: чому він ходить інакше? Чому не бігає, як усі? Інколи він просто стоїть збоку, дивлячись, як інші грають у футбол. І в ці моменти серце стискається. Але він вчиться не здаватися. 

Щоб продовжувати йти, йому знову і знову потрібні курси лікування. Реабілітація — це те, що дає йому можливість рухатися, не втрачати навички, зменшити біль, зберігати мрію на майбутнє. Життя з ДЦП — це марафон. І кожна нова реабілітація — це ще один шанс. Ще одна можливість зробити крок, сісти без сторонньої допомоги, тримати ложку, рухати пальцями, не відчувати болю. Кожна гривня — це вклад у його рух вперед. Він мріє. Він бореться. Він не зупиняється. Але самому йому не впоратись. Ми збираємо кошти на реабілітаційне лікування, яке допоможе Кирюші знову встати на ноги — буквально. Допоможіть йому зробити наступний крок. Кожна ваша підтримка — це рух до великої мрії.

UPD: текст проекту оновлено.