Квіти для Іри

"Якщо ви читаєте це ..." – якось так правильно починати подібні листи, так?.. Купивши футболку з написом "RIDE TILL THE END", я знала, що не тільки похизуюсь в ній за життя, але й саме в ній відправлюся на той світ", – вона сама свідомо написала цей "Лист в майбутнє", придумала цей проєкт. 9 січня виповнився рік, як Іруся Гавришева перетворилася в птеродактиля і полетіла в свої Небеса...

Як повірити, як усвідомити? Така потужна енергія її життя! Ні коляски, ні зупинки серця, ні ШВЛ на колінах не заважали. Політ на паратрайку, картинг і американські гірки, 1-а фан-зона на рок-концертах і мікрофон на пацієнтських акціях протесту під Кабміном і МОЗ. Здатність професійно розібрати будь-які медичні питання і фанатична захопленість роботою. Майстерність письмового слова та гострий гумор по життю. Уміння любити. Глибока, потужна віра в Бога.

Як розповісти, як вмістити ціле життя в пару тисяч літер?
"Великий шматок свого життя я займалася (-юсь... все ж таки в якому часі писати?) благодійністю. Шукаю гроші, щоб якась людина отримала шанс на життя. Або хоча б на полегшення. Ці шанси – вони коштують грошей. "Відмовтеся від чашки ранкової кави?" Закликати до аскетизму – не мій профіль. Але коли вже мова про мене особисто, то маю право наполягати: я без квітів в труні переживу (ги-ги), чесне слово. А те, що [ви] збиралися витратити на поминальні квіти – передайте живим. Помирати від хвороби – найчастіше це не "раптом і відразу". Гідно, не боляче, активно до кінця – це дорого. Складно. Довго. Ті, хто мене оточував, дали мені таке життя до кінця, не дивлячись на її ціну. Я, скільки могла, намагалася дати таке життя іншим в Паліативній програмі нашого фонду. Тому що кожна людина гідна піти без болю і страждань".

Іра знала справжню цінність кожному дню. Кожному жесту допомоги. Цінність дружби. І глибину приреченості тих, хто перед хворобою виявився самотнім. Цю несправедливість треба було якось зрівняти. Так ми придумали Паліативну програму. І одним з головних її напрямків стала дихальна підтримка.

Пацієнти з пухлинами, метастазами або іншими ураженнями в легенях починають задихатися набагато раніше, ніж, власне, вмирати. Кисневі апарати, які ми видаємо, рятують від задухи. Людина живе довше. Це – місяці і навіть роки, які можуть наповнитися життям. Якщо не задихатися. Сьогодні у нас на балансі 14 кисневих апаратів... і це мізерно мало. Поруч з нами живуть ще сотні людей, які задихаються.

"Кажуть, є рай. Є ідеальний світ без болю і страждань. Це круто. Але я все думаю – якщо я потраплю туди, чим я буду займатися? Що я буду робити без медвиписок, хитрих реабілітаційних штук і "подайте на ..."? Без того, що було в моєму житті останні 9 років... Напевно, мені все-таки знайдеться Там застосування. А у вас тут залишається цей світ... де дуже потрібна допомога один одного. Де єдиний спосіб вижити – це пліч-о-пліч протистояти біді. Де не тільки сильний захищає слабкого, але навіть найслабший може багато зробити для сусіда.

Я своє відпрацювала:) А вам, здається, ще пахати й пахати".