Ліза мовчить...

"Я – Ліза. Мені 7 років. Мій батько священнослужитель, а мама не працює, бо весь час проводить зі мною і братом. Я пишу свою історію, тому що не можу все це розказати. Я мовчу! Постійно. Іноді у мене виходять різні звуки, вигуки, склади, але не слова. А я хочу розмовляти як усі, – довгими реченнями розповідати історії, вчити вірші та співати пісні. Але поки не можу – мій язичок не слухається мене. Мама каже, що це минеться, і я їй вірю, а лікарі сказали, що потрібно постійно дуже старатися на заняттях, аби навчитися говорити, як усі. Я зможу, я вірю в себе! Я ще нарозповідаю мамі і татові довгі-довгі історії".

Ліза – маленька квіточка – друга дитина у батьків. Через потрійне обвиття пуповини при народженні дитина не закричала, вже в 10 місяців дівчинку поставили на облік до невролога. У Лізи раннє ураження ЦНС, атонічно-астенічний синдром, і має затримку психо-мовленнєвого розвитку – це один із видів ДЦП, але без спастики, а навпаки: тонус понижений, в’ялість. У Лізиному випадку в’ялість ніг, рук і язика.

Ця дівчинка супер позитивна і мила, вона любить танцювати, малювати, але у неї не слухаються пальчики і мова невиразна. Вона повністю збережена розумово – все розуміє, але не говорить. Аби у Лізи з’явилась мова, лікарям потрібно проводити відповідне лікування на розробку м’язів обличчя, на відпрацювання технік для вимови і укріплення рота та язика. У Києві є центр, який займається саме такими корекціями, і кожні три місяці потрібно проходити курс таких занять.

У вересні мама з Лізою планують їхати на лікування і просять допомогти зібрати кошти на ці заняття, аби Ліза вже якнайшвидше заговорила.