Ліза мовчить... 2

"Я Ліза. Мені вже скоро 8, і я продовжую писати свою історію. Писати, бо ще не можу все це розказати. Поки що в мене виходить вимовляти окремі звуки і короткі слова, але не речення, не історії, не пісні. Після минулого курсу реабілітації, про який моя мама просила вас допомогти, у мене був найкращий результат. Я вимовляю більше букв і нові слова, я почала стрибати на ніжках і навіть трішки бігати. Ми з мамою продовжуємо вивчати цифри і букви, адже у мене є мрія – я хочу піти до школи. Знаю, інші діти про це не дуже мріють, деякі і взагалі не хочуть, а ми з мамою мріємо, що я зможу ходити до школи і навчатися там, як інші діти, і відповідати на запитання, і вчити вірші, і переказувати довжелезні тексти, все сама!".

Після минулого курсу реабілітації у Києві Ліза справді стала набагато активнішою, жвавішою і більш зосередженою. Її діагноз – раннє ураження ЦНС, атонічно-астенічний синдром і затримка психо-мовленнєвого розвитку – це один із видів ДЦП, але без високого тонусу, а навпаки – в'ялість ніг, рук, язика. Тому Ліза ще не вміє того, що її однолітки давно навчилися, – розмовляти, бігати і стрибати. Наступний курс лікування планується у березні цього року, триватиме аж 40 днів і складатиметься із корекції, вправ, лікування та занять із реабілітологами, логопедами та іншими спеціалістами, аби у Лізи з'явилося ще більше нових слів, язичок став ще більш слухняним, а в ніжках з’явилася сила.

Тато Лізи – священнослужитель, а мама не працює, адже весь час проводить із дівчинкою та її братом, тож 36 000 грн – це непідйомна сума для родини. Ми звертаємося по допомогу і просимо вас допомогти зібрати кошти на наступний курс реабілітації і допомогти Лізі заговорити.