Майже дихаю, ніби живу

"Недоступність лікування – це катування! Якщо в тебе муковісцидоз, ти відчуваєш постійну задуху. Нібито, на твою голову натягнути поліетиленовий пакет і примусили дихати в ньому. Ця хвороба потребує довічного лікування", – саме так описує своє життя Ольга. Понад 8 років поспіль вона живе завдяки допомозі благодійників, бо, на жаль, держава мало підтримує людей із таким діагнозом.

"При муковісцидозі страждають всі органи організму, тому, скільки себе пам'ятаю, я приймаю велику кількість ліків. Моє життя та життя моїх близьких схоже на білку в колесі – по колу без зупинки, в постійній боротьбі за кожний ковток повітря. Із дитинства, коли всі ходили до школи, я лікувалась та вчилась вдома. Кожен мій ранок як тоді колись, так і зараз, починається та закінчується з інгаляцій, пігулок та фізіотерапії. Зараз я вже виросла і працюю, а щоденні ритуали незмінні, тільки кількість ліків зросла в геометричній прогресії.

Кожен день я навчаюсь жити не опускаючи рук, вчусь не звертати увагу на людей, які стороняться мене або дають поради по лікуванню кашлю, я принижуюсь, оббиваючи пороги можновладців у пошуках ліків і щодня навчаюся бути сильною. Я можу і хочу жити краще, хочу повноцінно працювати, любити, народжувати дітей, займатися улюбленими справами, але.. Знову і знов, без боротьби не вижити. Наразі я знаходжусь в такому безпорадному стані, що маю лише два варіанти: змиритись та повільно згаснути чи зробити нереальне та розпочати боротьбу! Я обираю другий варіант, до останнього подиху! Для цього мені необхідно якнайшвидше розпочати курс лікування препаратами "Брамітоб" та "Коломіцин".

Один курс лікування триває 6 місяців. Його, швидше за все, необхідно буде повторювати. На жаль, боротьбу з синьогнійною інфекцією жінка веде вже не перший рік, вона резистентна до більшості антибіотиків. Навіть якщо Ольга буде цілодобово працювати, їй не зібрати таких грошей самотужки. Та ми віримо, що разом можемо з цим впоратись!

"Благаю, допоможіть мені дихати! Зніміть ці чортові пакети з моєї голови!".