Маленький Назар з очима дорослого

Життя малого Назарчика, якому зараз рік і сім місяців, вмістило в себе чимало страждань і недуг, що почалися від народження. В його карих оченятах – недитячий біль і туга. Мама носила своє друге дитя більш-менш нормально, та й народився хлопчина на 39 тижні з нормальною вагою і зростом.

Але самі пологи були надважкими, і лікарі першу добу не давали ніяких надій на життя. За наполяганням матері дитину забрали до обласної лікарні, де маля перебувало на штучній вентиляції легенів аж 11 днів. Тоді ж від лікарів реанімації мати дізналась, що під час пологів не була надана правильна допомога і дитині занесли інфекцію. Потім були ще 26 днів у відділенні патології немовлят.

І от Назарчик уже вдома, але радість від того була затьмарена його слабкістю і купою страшних діагнозів: важка асфіксія при пологах з розвитком поліорганної невідповідності з боку дихальної системи, судомний синдром серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, крововилив у наднирники, пневмонія. Після виписки щомісяця були візити до невропатолога, який переконував, що сидіти, повзати і тримати голову немовля буде пізніше, бо дитя після реанімації. І тільки звернення до іншого лікаря, коли дитині було 8 місяців, підтвердило материнські побоювання, які стали реальним діагнозом у рік, – ДЦП, спастичний тетрапарез в стадії неможливого пересування в фазі лежання без контролю голови, затримка психічного та мовленнєвого розвитку і псевдобульбарний синдром.

Сім курсів лікування у різних клініках, різноманітні заняття і процедури вдома потроху дають свій ефект. Але регулярна реабілітація потребує значних коштів, яких зараз у родині практично немає. Мама хлопчика звертається до небайдужих людей за допомогою! Адже лише спільними зусиллями можна допомогти маленькому Назарчику з дорослими сумними очима стати на ноги та бути здоровою і щасливою дитиною.

ПІБ: Думанський Назар Андрійович, 14.05.2015 р.

Місто: Чернівецька обл.

Діагноз: ДЦП, дискінетична форма, затримка психо-мовного розвитку