Мамо, я ще колись зможу ходити?

Сашкові зараз 13 років, до минулого року він був життєрадісним енергійним хлопчиком. Він любив футбол, риболовлю, активні ігри з друзями. Його дитинство було сповнене руху, сміху та мрій. Але одного дня все змінилося. У серпні 2024 року з’явилися перші тривожні симптоми – головний біль та слабкість. Здавалося, що це звичайне нездужання. Та через два місяці під час поїздки з татом на риболовлю сталося непоправне: Сашко присів, а коли спробував підвестися – права нога не слухалася. За декілька секунд відмовила й ліва. Його паралізувало менше ніж за хвилину.

Хлопчика терміново госпіталізували. 20 днів він провів у реанімації, потім – у відділенні паліативної допомоги. Лікарі робили все можливе, призначали численні ліки, але поліпшення не було. Попри всі обстеження, ніхто не зміг одразу встановити точну причину трагедії. Зрештою лікарі підтвердили – масивне ураження спинного мозку, парапарез, порушення чутливості нижньої частини тіла та функцій органів таза. Для родини це стало ударом, від якого важко оговтатися.

Проте батьки не опускають руки. Вони роблять усе можливе, щоб повернути синові можливість ходити. Пройдено безліч лікарень, обстежень, курсів лікування. Удалося зупинити прогресування хвороби, але ходити Сашко досі не може. М’язи спини ослабли, через що розвинувся важкий сколіоз четвертого ступеня. Лікарі говорять про можливу операцію, але головний шанс для хлопчика – це тривала й інтенсивна нейрореабілітація у медичному центрі "Модричі". Саме там Сашкові можуть допомогти відновити функції нервів, зміцнити м’язи, навчити тіло знову рухатись.

Але коштів на лікування катастрофічно не вистачає, а час грає проти них. Кожен день без реабілітації – це втрачений шанс. У родини залишилася лише надія на доброту людей, які не залишаться байдужими. Сашко часто питає: "Мамо, я ще колись зможу ходити?", і мама, стримуючи сльози, щоразу відповідає: "Так, сину, зможеш". Інакше ніяк, бо за цією вірою – життя її дитини. Сашко мріє не про подарунки. Він мріє просто знову встати на власні ніжки, зробити свій перший крок. Будь ласка, не проходьте повз. Допоможіть повернути дитині рух, силу й надію. Ваша підтримка – це шанс на життя без болю. Це шанс на усмішку хлопчика, який так хоче просто жити!