Маргаритка хоче ходити

Це болюча тема, але я вирішила розповісти, тому зараз наша сім'я опинилася в тяжкому положенні. За шість років лікування дитини, ми вичерпали всі свої матеріальні ресурси та просимо Всіх небайдужих людей допомогти нашій донечці навчиться ходити й побачити справжнє дитинство без лікарень і болю. Скажу коротко: пологи були вкрай важкими, під загрозою було життя не тільки дитини, але і моє. Маргаритка народилася на терміні 32 тижнів, зі страшною гіпоксією. Як підсумок – гідроцефалія, набряк головного мозку, пневмонія, ДЦП.

Страшний діагноз прозвучав, як вирок. З початку була реанімація, де ми пролежали понад місяць. Моя дитина була під апаратом штучного дихання 26 днів. Я ридала, а лікарі говорили – відмовся, мовляв, навіщо тобі... Вона все одно помре, а якщо виживе, буде рослина. Народиш собі здорового. Для мене відмовитися та віддати дитину - рівнозначно смерті. Краще вже відразу померти...

Потім, перевели нас у відділення для недоношених дітей, де завідувачка Олена Анатоліївна та невролог Любов Василівна мене змусили повірити, що моя дитина не рослина, що треба боротися і дуже багато працювати та все вийде. Виписали нас з лікарні у віці трьох місяців. Життя закрутилося так, що я навіть не могла уявити, що так буває, перший рік життя ми не виходили з лікарні: у Маргарити були постійні бронхіти та обструктивні бронхіти, почати реабілітацію ми не могли. У 9 місяців пройшли першу реабілітацію в Міжнародній клініці відновного лікування та почали тримати голову. Записалися на Плавання, що дуже зміцнило імунітет і ми перестали хворіти. ЛФК і масажі щомісяця. Наш тато дуже багато працював, а я займалася нашою дочкою. Завдяки зусиллям наших рідних мені навіть вдалося виїхати в Китай. Де ми пройшли два курси лікування по три місяці. Наші старання не пройшли дарма, в середині першого курсу дочечка почала жувати, а потім сіла та поповзла. Після другого курсу ми навчилися стояти з опорою. Ви не уявляєте, який спектр почуттів я встигла відчути за шість місяців лікування і побачивши позитивну динаміку. Чудо? Ні - віра, любов, терпіння... У Маргаритки дуже довга і серйозна реабілітація, проходить по всій Україні: за 6 років Маргарита пройшла в клініці Козявкіна 14 курсів, 7курсів Томатиса і Бак терапії, 12 курсів іпотерапії, 2 курси Дельфінотерапії, 2 курси в центрі Будущєє, 2 операції за методом Ульзібата. Логопед, дефектолог, психолог ми займаємося постійно без вихідних.

Вірте в своїх дітей. Вірте в себе. Любіть. Цінуйте. І все вийде.

ПІБ: Пономаренко Маргарита Михайлівна, 25.05.2011 р.

Місто: Полтава

Діагноз: ДЦП, спастична деплегія. Судомий синдром. Гідроцефалія в стадії субкомпенсації.