Мати не в змозі лікувати Катю

Катя – учениця першого класу. Попри те, що дівчинка дуже активна та життєрадісна, вона має невиліковну хворобу – цукровий діабет 1 типу. Діагноз поставили у реанімації, куди дівчинка потрапила у важкому стані. Відтоді пройшло чотири місяці. На щастя, Катя вже вдома, але звичний спосіб життя залишився в минулому.

Тепер дівчинка навчається дистанційно. Через потребу в цілодобовому догляді майже весь її день проходить в межах дому з мамою або бабусею. Вона розуміє, що рівень цукру важливо контролювати, і у свої шість років навчилася самостійно користуватися глюкометром. Разом із цим Катя мріє повернутися до звичного способу життя: ходити до школи, знову грати на фортепіано на концертах, танцювати у своєму хореографічному колективі. А ще – уникнути пробивання пальчиків удень і вночі.

Моніторинг цукру може проводитися двома шляхами: проколами пальчиків ланцетом глюкометра 15-25 разів на добу або ж за допомогою сенсора для моніторингу, який в режимі реального часу виводитиме показники на телефон. Та кожна троянда має свої шипи: такий прилад дійсний два тижні, а його вартість – це розмір місячної соціальної допомоги від держави для дитини з інвалідністю. Для матері, що виховує Катю та її брата самотужки, такі витрати непосильні.

Зараз, окрім діабету, лікарі підозрюють у дівчинки астму й направляють її в "ОХМАТДИТ" для уточнення діагнозу. Щоденні витрати на ліки зростають, а держава видає безкоштовно лише інсулін. Але сенсор – це не примха. Мова йде не просто про повернення до обожнюваних занять і кола однолітків: пристрій зробить можливим не жертвувати надважливим для розвитку такої малої дитини сном, адже будити Катю для замірів цукру, як зараз, більше не доведеться – тривога в застосунку на телефоні дасть знати про необхідність прийому декстрози чи інсуліну. Допоможіть дитині повернути в життя школу, друзів, хобі та міцні добрі сни!