Мене не здолати

Валіку – 11, і він з Макіївки. Бойові дії змусили його маму покинути рідне місто, залишивши все. Вирвавшись із пекла війни, мама і син опинилися в Києві, без пристанища. Іноді вони знаходять притулок в церкві. Проте це лише ще одна прикрість у низці нещасть, що випали на долю цих людей. Все життя дитини – битва зі страшною хворобою – ДЦП. У хлопчика немає нікого, окрім мами, бо тато пішов із сім'ї зі словами "Я не хочу все життя на вас працювати", коли Валику не було ще й року. Цій сім'ї більше нікому допомогти, окрім нас!

Колись у це важко було повірити – жахливий діагноз ДЦП став результатом не дуже вдалого кесаревого розтину. І усе життя маленького Валика і його мами посипалося, як картковий будиночок – тато пішов до іншої жінки, роботи немає, життя на одну пенсію – не життя, а животіння. "Ми не знаємо, що таке свята" – говорить його мама. Коли б не Бог і добрі люди, страшно подумати, що було б із цією сім'єю. Але найголовніше – це мамина завзятість і неймовірна любов до сина: адже це мама все ці тяжкі і в той же час щасливі 11 років щодня займалася з дитиною ЛФК, робила масажі, возила на реабілітацію в Донецьк. Вони перепробували все – і плавання, і навіть іпо- і дельфінотерапію!

Мама Валіка невпинно дякує Богу і людям, які зустрілися на її шляху, за допомогу, без якої вона б не впоралася, за надію і віру в краще, і звертається до нас із проханням допомогти їй поставити синочка на ноги, дати йому можливість жити і радіти!

Для лікарів клініки Бєрсєнєва кожна дитина і особлива, і Валик із Макіївки – теж. Кожне маля хочеться зробити здоровим і щасливим. І це можливо! Можливо, якщо об'єднати зусилля самого хлопчика, веселого і життєрадісного, його мами, наполегливої і люблячої сина і людей, які їм допомагають, і звичайно ж, лікарів клініки. Разом ми – сила!

ПІБ: Гатілов Валентин Валерійович, 11.11.2002 р.

Місто: Донецька область

Діагноз: ДЦП, синдром спастичного тетрапарезу