Ми хочемо бути разом

"Андрюша, я тебе люблю ...", – як же татові Андрію хочеться, щоб син йому відповів. І міг чути і говорити ці прості слова довго-довго. Щоб Андрій міг перебувати вдома, нам потрібно постаратися забезпечити мінімальні потреби. Їх не багато, але вони дуже важливі: кисневий концентратор, набір витратних матеріалів для догляду за важкохворим пацієнтом і антисептики. Без цього вдома складно. Без цього доведеться повертатися в реанімацію.

"Ми завжди разом" – напевно, найголовніший девіз сім'ї Молчанюк. "Разом проходимо випробування, разом, коли погано, разом радіємо перемогам. А зараз, всі разом, просимо вас про допомогу Андрію і нашій сім'ї. Дуже складно зважитися просити про допомогу, але іноді все складається так, що без допомоги не обійтися. Допомога в нашому випадку – це життя Андрійка", – сумно розповідає тато Андрій.

Проблеми почалися давно. Ще тоді, коли Андрію встановили діагноз "мукополісахоридоз". Це досить рідкісне генетичне захворювання, яке не піддається лікуванню. Можна зняти симптоми, але вилікувати його не можна. У 2014 році життя розділилося на дві половини, на життя до реанімації і після. Андрійко – сильний, він зміг побороти сепсис, вийти з реанімації, але вже не зміг самостійно ходити і йому довелося сісти в коляску. Батьки постаралися зробити життя сина максимально комфортним, подорожували і навіть їздили на море. Тато на руках заносив Андрія в море, і він плавав. Це було маленьке щастя.

А в 2017 році батьки знову почали помічати погіршення стану. І знову в кінці року реанімація. Страх, зупинка серця, кома... Постійні пошуки ліків, витратних матеріалів та грошей. Надія і страх за свого сина. І ще один удар під дих – тато Андрій, годувальник сім'ї, залишається без роботи. Всі разом ми можемо підтримати і Андрійка і його батьків. Вони не можуть здатися!

ПІБ: Молчанюк Андрій Андрійович, 04.10.2001 р.

Місто: Київ

Діагноз: мукополісахаридоз 3 тип