Мирослава і її перше слово. 3

Життя Мирочки розпочалося в казковий час – в новорічну ніч. Це стало найбільш бажаним подарунком для її батьків, проте та цьому казка закінчилася: так розпорядилася доля. Народження дівчинки було дуже важким, Мирослава не закричала, у неї були відсутні рефлекси і тонус м’язів. Її фіолетове тіло сковували судоми, це було дуже страшно.

Мирочку терміново перевели в реанімацію, де лікарі боролися за її життя. Дівчинка вижила, але в її медичній історії з’явилося багато діагнозів, які не дають їй бути здоровою: ДЦП, затримка розвитку та симптоматична епілепсія. Це діагнози, які перешкоджають лікування один одному – через напади епілепсії не можливо повною мірою лікувати ДЦП, масажі протипоказані, а якщо не лікувати церебральний параліч, стан дитини буде погіршуватися.

Щойно лікарям вдалося трохи стабілізувати епілепсію, з дівчинкою нарешті почали займатися вдома, а згодом і змогли поїхати в реабілітаційний центр. Зараз Мирославі 9 років, і у неї зросла мобільність суглобів, дівчинка стала більш зосередженою, зібраною та уважною, стастика в її ручках і ніжках зменшилась, і головне – у Мирочки покращились показники роботи головного мозку!

Як можна не радіти таким новинам? Проте радість мами зникає, коли вона розуміє, що скоро наступний курс лікування, а коштів на нього немає. Ми звертаємося знову до наших помічників: підтримайте нашу Мирочку знову!

ПІБ: Брюшиніна Мирослава Ігорівна, 01.01.2011 р.

Місто: Марганець, Дніпропетровська обл.

Діагноз: ДЦП, симптоматична епілепсія, ЗПР