Моє тіло мене не слухає

День народження Назарія мама називає страшним. Важка асфіксія, яку переніс її син під час народження, докорінно змінили життя хлопчика, перетворивши його на постійну боротьбу і страждання. Для того, аби Назарій зробив перший подих, лікарі проводили реанімаційні заходи. І хлопчик почав дихати… У Назарія також діагностували ураження ЦНС та набряк мозку, тому після пологів хлопчик потрапив до відділення інтенсивної терапії, пізніше місяць провів у відділенні патології новонароджених. 

Він не міг смоктати і ковтати, його годували через зонд, хлопчик знаходився під постійною подачею кисню. Кожен дотик до його тіла провокував напади судомів, тому лікарі змушені були вводити хлопчика в медикаментозний сон, аби їх припинити. Цілодобово Назарію вводили ліки. Хлопчик боровся за життя, а його мама молилася, аби її син вижив.

Коли Назарчика з мамою виписали додому, вони ще не знали, що їх чекає попереду. Коли хлопчику виповнився рік, його вже більше 10 разів госпіталізовували до лікарні, вдома вони бували максимум по 2 тижні. Зараз Назарчику майже 5 років, і він досі живе із рядом страшних діагнозів, які не дозволяють хлопчикові сидіти, перевертатися, ходити і стояти. Тіло хлопчика досі його не слухається, не було ще жодної спокійної ночі зі здоровим сном. На щастя, його інтелект збережено: він усе розуміє, посміхається, агукає і розуміє звернену мову.

Назарчику показані систематичні курси реабілітації для відновлення фізичного стану, проте мама не може оплачувати постійне лікування сина. Так трапилось, що мама виховує Назарія сама, і вона просто не в змозі самостійно допомогти синові. Ми дуже хочемо, аби стан Назарчика покращився, тому розпочинаємо збір коштів на курс реабілітації. Підтримайте нас!

ПІБ: Комар Назарій Русланович, 13.09.2015 р.

Місто: с. Щабельники, Черкаська обл.

Діагноз: ДЦП, подвійна геміплегія, недорозвиток психіки та мовлення, дизартрія. G80.0. GMFCS-IV. MACS-IV