Мрію бути підтримкою хворому татові

Світлані 38 років. Дивлячись на її світлини та читаючи її тексти в соціальних мережах, ніколи не скажеш, що вона не може нормально рухатись та постійно страждає від нестерпного болю. У Світлани ревматоїдний артрит у суглобово-вісцеральній формі з ураженням великих та малих суглобів, із залученням внутрішніх органів.

Лікарі-ревматологи називають цю хворобу "раком суглобів", а хворі – "пеклом на Землі", тому що вони відчувають постійний біль. Вражений весь опорно-руховий апарат, та за мірками української медицини такий пацієнт вважається абсолютно безнадійним.

Світлана вже більше шістнадцяти років не виходить на вулицю, тому що ходити, стрибати, плавати та бігати вона не може. Життя ускладнюється ще й тім, що вона мешкає з 77-річним батьком-пенсіонером, в якого друга стадія онкології та безліч інших хвороб. Її мати померла в 2000 році від гострого лейкозу. Зараз Світлана доглядає батька, а батько доглядає Світлану. Він допомогає їй здійснити найпростіші дії: годує, одягає, піднімає, а щоб вийти на вулицю або помитися, потрібна стороння допомога. Вона може роками сидіти вдома та місяцами не митися. Але Світлана не здається. У неї диплом журналіста, вона пише статті та дуже активно діє у соціальних мережах.

Декілька років тому німецькі лікарі взялися за її випадок. П’ять років вона збирала необхідну для операції суму, і завдяки цьому вдалося трохи поліпшити якість її життя. Зараз вона може підводитися з коляски, пересуватися по кімнати та вчитися підійматися по сходах. Повторна операція коштуватиме 37 тисяч євро, і частина грошей вже зібрана. Для того, щоб ходити, Світлана має зібрати ще 21 тисячу євро. Ці гроші допоможуть їй не лише сп'ястися на ноги, завдяки ним дівчина зможе розпочати нове життя та стати опорою для свого батька.

Коли Світлана розказує про своє життя, вона також розказує про свою мрію – мрію, яку ми разом можемо здійснити: "Я не можу ходити... Я ніколи в житті не торкалася руками пальців на ногах... Я не можу дотягнутися... Я не можу самостійно перевертатися у ліжку, я більше не можу впоратися з ковдрою... Одягає мене батько... Я можу сидіти, лише спираючись на щось... Я не можу сама підвестися, сісти на унітаз, залізти у ванну або підняти ногу на сходинку... Для мене це – нездоланний Еверест... Я мрію одного разу взяти пальцями рук пальці ніг, доторкнутися, щоб вони зустрілися, та врешті-решт самостійно підрізати собі нігті".

ПІБ: Папенко Світлана Борисівна, 02.11.1978 р.

Місто: Запоріжжя

Діагноз: ювенільний ревматоїдний артрит (суглобно-вісцеральна форма з ураженням великих і малих суглобів, внутрішніх органів), остеопороз