Мрію не падати і ходити ніжками

Свій перший подих Мілана зробила в реанімації на апараті штучного дихання. Поява дівчинки на світ стала великим випробуванням для родини, вона мала гіпоксію, тому відразу з пологової зали її забрали. Вагітність проходила добре, пологи почалися в термін, і біди ніхто не чекав. Але було обвиття пуповиною та гіпоксія, дитина не дихала. Лікарі говорили, що батьки мають бути готовими до всього. По шкалі Апгар стан дівчинки оцінили на 1-4 бали.

Спочатку була реанімація, через тиждень крихітку перевели в дитячу обласну реанімацію, пізніше – у відділення недоношених дітей. Після виписки батьки думали, що найстрашніше вже позаду, але Мілана самостійно не ходила та не стояла. Діагноз "ДЦП" їй встановили після 4 років, а в 5-річному віці в дівчинки був перший напад епілепсії, судоми, втрата свідомості та реанімація. На жаль, напади повторюються, вони бувають різної важкості і з різною періодичністю, тому дівчинка на постійній основі приймає протиепілептичні препарати. Через цю хворобу мама з татом мають страх, щоб дитина кудись самостійно не пішла і щоб не залишилася сама вдома.

Мілана – добра, весела та життєрадісна дівчинка, вона навчається в другому класі. Навчання їй дається дуже важко – вона швидко втомлюється. На уроках фізкультури та хореографії дівчинка часто не може виконувати вправи з однокласниками, тому просто стоїть біля вчителя. Мілана мріє займатися спортом, але лікарі не дозволяють цього через стан здоров’я. Вона погано розмовляє, не контролює слиновиділення, через що часто насміхаються діти, під час їжі брудниться її обличчя. Мілана погано ходить, її ніжки плутаються, дівчинка часто падає, може навіть упасти зі сходів. Вона має друзів, але через проблеми з ходьбою вона не може гратися з дітками в рухливі ігри, і тому через це завжди сумує.

Лікарі дають надію на повноцінне і здорове життя Мілани, але проходити реабілітацію потрібно кожні 3-4 місяці, а для цього потрібні чималі кошти, які для родини зібрати дуже важко. Мама з татом благають про допомогу!