Навчитися вчитися

Цю дівчинку звати Любов. В свої 12 років вона вже зазнала випробувань, які не кожному під силу. Дитина народилась недоношеною на 7 місяці. При народженні отримала діагноз "ДЦП". Через 9 років втратила найріднішу людину – маму…Бабуся взяла на себе виховання дівчинки. Дитина не безнадійна і постійно проходить реабілітації, які допомагають їй хоч трохи краще рухатись, хоч трохи краще говорити, хоч трохи краще жити!

"Пологи були дуже важкими. Стояв вибір: мати чи дитина? Рятували матір, а дитя вже як прийшлося", – розповідає бабуся Лідія Іванівна. "Коли Любаші було 2 роки, мама захворіла на рак головного мозку. Протягнула вона 7 років: з Любою не було можливості лікуватись. А 3 жовтня 2014 року вона померла. І тепер треба наганяти упущене і займатись дитиною". 

Щодня бабуся намагається працювати з Любою. Намагається прищепити їй бажання читати, писати, малювати, грати. Парадокс, але у Люби немає бажання ні до чого! Вона ненавидить навчання, зовсім не любить малювати, не цікавлять її ляльки. Згідно свого віку, дівчинка мала б бути в 6 класі, але вона вчить програму 3-го. Хоча одне улюблене заняття знайшлося – співи. Бабуся з онучкою відвідують баптистську церкву. При їхній церкві є хор, до якого і ходить Любочка. Через свою хворобу дівчинка дуже погано говорить і не встигає читати слова з екрана. Але вона дуже старається! Бабуся розуміє, але просить керівника хору, щоб Люба займалася з ними, оскільки тільки там вона проявляє інтерес. Лідія Іванівна з гордістю розповідає, що її онучка, дитина з ДЦП, має музичний слух, ловить мелодію і навіть в неї попадає! Хто б міг подумати!?

У Любоньки є старша сестра Іринка, яка навчається в іншому місті. Кожен раз, коли вона має приїхати, Люба вмовляє бабусю приготувати якісь смаколики, допомагає почистити овочі та прибрати в хаті.

"Наша дитина не безнадійна! Вона розвивається, але їй потрібна допомога. Цю допомогу можуть надати в реабілітаційних центрах, але ж і коштують вони!.. Я – пенсіонерка, дитина – інвалід, мати померла, а батько працює звичайним слюсарем! Як би ми не хотіли, ми не можемо оплатити курси реабілітації в тому обсязі, в якому вони необхідні. Нам потрібна допомога, і як буде Божа воля, вилікуємо ми нашу Любу". 

ПІБ: Дубина Любов Сергіївна, 23.08.2005 р.

Місто: Шпола, Черкаська обл.

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез