Не даймо болю перемогти!

16 років поспіль свою власну тиху та виснажливу боротьбу веде Віталій Василюк із Квасилова Рівненської громади. Його фронт – це щоденний біль, спастика та судоми, які не дозволяють тілу слухатися.

Віталій – один із двійнят. Під час народження виникли складні ускладнення, що призвели до тяжкого ураження мозку. Замість безтурботного дитинства він отримав довгий перелік випробувань: ДЦП (спастична квадриплегія), епілепсію та синдром Ленокса-Гасто, стійкі контрактури суглобів рук та ніг, косоокість, затримку психомовного й моторного розвитку.

Його життя з перших днів – це боротьба за стабільність. Реанімація, лікарні, тривале лікування. З роками нічого не стало легшим – просто боротьба стала щоденною рутиною. Інтенсивні курси відновлення, болісні вправи, заняття з фахівцями, контроль нападів, постійна медикаментозна підтримка – усе це частина його звичайного дня.

Але попри важкий стан, Віталій не здається. Кожна реабілітація дає результат. Він поступово краще володіє руками, може рухатися з підтримкою в ходунках, уважніше реагує на світ навколо. Його очі світяться, коли він дивиться футбольні матчі – ці миті приносять йому справжню радість.

За плечима Віталія 38 курсів відновлення. Саме завдяки системній роботі вдається втримувати досягнутий прогрес та запобігати погіршенню стану. Та через війну й фінансові труднощі родині дедалі складніше оплачувати лікування. А перерва означає відкат назад – посилення болю, спастики, втрату навичок, здобутих роками наполегливої праці. Щоб цього не сталося, Віталію необхідний наступний курс реабілітації.

Ми просимо підтримки.

Навіть невеликий внесок – це частина великої справи. Це шанс зменшити біль, зберегти досягнення й подарувати Віталію можливість рухатися вперед.

Долучіться до збору. Разом ми можемо підтримати його в цій довгій боротьбі за гідне життя.