Нехай Мирося посміхнеться

Славний хлопчик Мирославчик… білявчик… Ніщо біди не віщувало. Мама носила його добре, слухала музику, думала про хороше. І раптом – травма під час пологів, як наслідок – гіпоксія мозку. Вистачило кількох секунд, щоб ось уже майже три роки дитина і її батьки несли на собі тяжкий хрест – діагноз ДЦП, за яким криється багато сліз і страждань. Це означає і затримку психомоторного розвитку, і відставання від однолітків, і необхідність у постійному лікуванні та реабілітації.

Але це не вирок. Завдяки спільним зусиллям медиків клініки лікаря Берсенєва та батьків вдалося поставити Мирославчика на ноги, навчити ходити, гратися, радіти життю… Виявляється, навчитися радіти – це теж неабияка праця!

Мама Мирослава невпинно дякує Богові та людям, які зустрілися на її шляху, за допомогу, без якої вона б не впоралася, за надію і віру в краще, і звертається до нас з проханням допомогти їй поставити синочка на ноги, дати йому можливість жити і радіти!

Батьки не втрачають надію подолати розлади руху та затримку психологічного та мовного розвитку дитини. Але вони потребують допомоги небайдужих і добрих людей – нашої з вами помочі. Творімо добро! Хай посміхнеться славний Мирося!

ПІБ: Яцик Мирослав Іванович, 13.05.2012 р.

Місто: Закарпатська область, Мукачеве

Діагноз: ДЦП, спастичний тетрапарез