Непрості випробування Данилка

Діти з аутизмом – особливі діти. Мама Данилка й уявити не могла, що на її долю випаде саме така зустріч із сином. Точніше, це ціла низка непростих випробувань. Все почалося з наявності резус-конфлікту ще під час вагітності. Хлопчик народився на 42-му тижні вагітності, пологову діяльність викликали лікарі: стимуляція, медикаменти. Лікарі без кінця намагалися прослухати, чи є серцебиття. Данилко з’явився на світ мовчки, крику не було. Лікарі сказали, що дитина здорова. Зате перші 3 місяці він мало спав, але постійно кричав.

А далі почався марафон хвороб і лікарень. Чотири місяці – висока температура, що не спадала, відмова від їжі та пиття. Антибіотики, лікування. Вісім місяців – малюка направили в "ОХМАТДИТ". Діагноз – "кадидата, золотистий стафілокок". Лікування протягом трьох місяців. У такому шаленому ритмі самотня матуся Данилка не одразу збагнула, що дитина мовчазна, не видає практично ніяких звуків. Крім криків ночами, крізь дуже поганий сон… В 1 рік 6 місяців хлопчик почав розміщувати предмети та іграшки в рівні лінії. Проте іграшками не грався, у нього не було і комунікації з іншими людьми. Данило боявся гучних звуків, через це не їздив із мамою в метро, навіть вхідний дзвінок у квартирі було вимкнено.

Тільки з двох років у хлопчика почалися заняття з сенсорної інтеграції та соціалізації. В 2 роки та 4 місяці Данилко сказав: "мама", у нього з'явився зоровий контакт. Як довго мама цього чекала!.. А далі знову тиша. 

В 2 роки та 6 місяців малому поставили офіційний діагноз: РАС, інакше кажучи, аутизм, плюс затримка мовленнєвого розвитку. Наступне слово хлопчик вимовив у 3 роки та 5 місяців – "баба". Почалися заняття зі спеціалістами. Зараз, у свої чотири, малий вимовляє "так", "дай", "стоп", "йди", але ситуативно, фразова мова відсутня. А однолітки вже добре розмовляють, запитують, як його звати. А Данилко мовчить…

Дітлахам із ним не цікаво, бо хлопчик "не розмовляє" та розуміє дуже прості слова. Малюку цікаві діти, проте гратися він не вміє.  Хлопчик дуже веселий, енергійний, навіть гіперактивний, проте погано концентрує увагу і не вміє скеровувати свою енергію. Вдома він часто бігає по колу. 

І хоча з трирічного віку хлопчик постійно займається зі спеціалістами, а також із мамою вдома, проходить курси реабілітації, він значно відстає від однолітків. Бо реабілітацію слід проходити чотири рази на рік, а виходить лише один – бо ж мама виховує хлопчика сама. Давайте допоможемо малюку потрапити на реабілітацію! Будь-яка фінансова допомога зарадить.