Несолодке життя маленької Юлі

"Уже 7 років ми боремося з діабетом, яким страждає моя донька. Щодня робимо по кілька ін'єкцій інсуліну, постійно заміряємо цукор, у місцях уколів вже утворилися шишки, а хвороба прогресує. З'явилися небезпечні ускладнення. Порушена робота печінки. Лікарі рекомендують Юлі якомога швидше встановити інсулінову помпу. Але придбати її ми не можемо, наших з чоловіком зарплат і Юліної пенсії по інвалідності вистачає тільки на найнеобхідніше. Прошу вас, допоможіть!"

Саме так звучить прохання зневіреної молодої матері з Білої Церкви. Чемна, скромна дівчинка, дві охайні косички та відмінні успіхи в школі. Що може бути більшою втіхою для батьків? "Характер – не цукор!" – це точно не про Юлю. І, за іронією долі, життя 10-річної дівчинки складається далеко не солодко.

Дівчинка захворіла на діабет у 3 роки і ледве вижила після коми. Затяжний кашель, різка втрата ваги і навіть запалення легень не наблизило білоцерківських лікарів до встановлення діагнозу. Про те, що у дівчинки діабет, її мама дізналася тільки в реанімації, коли маля відвезли із задишкою. Лікарі не давали гарантій, сказали тільки, якщо серце витримає – буде жити.

З того часу її мама не може думати ні про що інше, крім здоров'я і постійної підтримки доньки. Хвороба принесла багато проблем із собою. Юля не може харчуватися в школі, так як дотримується певної дієти, порушення якої може загрожувати їй летальним результатом.

"Після коми Юлі треба було дуже дозовано приймати вуглеводи, і вона з'їдала тільки хлібні крихти, які залишалися у мене на долоньці. На це було дуже боляче дивитися", – розповідає мама Юлі, Валентина.

Дівчинці не дарують солодких новорічних подарунків, адже цукерки для неї – не звичайне дитяче задоволення, а лише зрідка спосіб підняти рівень цукру. Часто таке трапляється під час тренувань. У Юлі є мрія – стати хореографом. І своїй мрії вона присвятила вже 6 років: класика і хіп-хоп стали її віддушиною і покликанням. Але їй нерідко доводиться переривати тренування через нездужання, вирішити які могло би встановлення помпи.

Сім'я не в силах сама зібрати гроші на інсулінову помпу. Завод, на якому працює батько Юлі, скоротив робочі години у зв'язку з кризою в країні. Але це не найстрашніше. Сім'я ризикує залишитися без годувальника, так як батько дівчинки військовозобов'язаний, і незабаром може піти на фронт.

Юля і її мама не тільки не впадають у відчай у цей важкий для їхньої родини момент, але так само всіма силами намагаються підтримати українських військових: роблять вироби до свят, збирають солодкі посилки. Маленькими ручками Юля вишиває бісером гімн України і сподівається, що в її країні та житті незабаром почнеться світла смуга, яка наблизить її до такої простої, але заповітної мрії.

ПІБ: Доманська Юлія Вадимівна, 26.02.2004 р.

Місто: Київська область, Біла Церква

Діагноз: цукровий діабет 1-го типу, тяжка форма захворювання