Нога має свою ціну

Діма – єдина та довгоочікувана дитина в родині. Він народився від великого кохання, яке досі триває та додає турботу й повагу в стосунки. От тільки життя примусило їх долати перешкоди. До того ж у домівку прийшла війна...

У травні 2011 року Дмитро почав відчувати біль у коліні під час натискання. Через два тижні йому стало боляче підніматися по сходинках. Тоді звернулися до хірурга зі скаргами на біль та злегка опухле коліно. Хлопцю зробили УЗД, рентген, доктор припустив надрив м'яких тканин. Призначене лікування – мазь і знеболювальне – допомогло, і Діма поїхав відпочивати на море.

За п'ять днів на нозі з'явилося помітне ущільнення, і незабаром хлопцеві стало боляче ходити. Батьки почали звертатися до лікарів. Рентген показав наявність пухлини. Через знайомих потрапили до відділення кісткової онкології в обласній травматологічній лікарні, де зробили біопсію, встановили діагноз. Після емболізації встановили ендопротез і дитина приїхала в Київ у відділення дитячої онкології.

Дмитро пройшов агресивне спецлікування, йому встановили вітчизняний ендопротез, який не дозволяв згинати ногу, яка до всього була на 8 см коротша від іншої. 2014 року в Харкові, в Інституті патології хребта та суглобів імені проф. Ситенка, йому встановили німецький ендопротез, що може "рости" та дозволяє подовжити ногу. Наразі парубок потребує заміни частини, що "росте", на постійний модуль. Якщо зараз цього не зробити, то всі старання лікарів будуть марними і доведеться ампутувати ногу. Та виявилося, що перебуваючи з онкологічним діагнозом в зоні військового конфлікту, ти нікому не потрібен. Це наслідки не військових дій. Отож, нам вирішувати: допоможемо йому чи відречемося. 

ПІБ: Сарафенюк Дмитро Юрійович, 21.10.1994 р.

Місто: Донецьк

Діагноз: хондросаркома н/3 лівого стегна, резекція н/2 лівого стегна, встановлено онкоендопротез Mutars