Оля – друга хвора дитина у батьків

Чотири роки тому, коли Олі було п’ять рочків, вона з батьками поїхала до бабусі у гості. На вулиці була спекотна літня погода, тому на спрагу, яка занадто мучила Олю, необхідної уваги не звернули. У дівчинки був гарний апетит, добрий настрій, що не викликало підозри на хворобу. Але сталася певна дивна річ – Оля занадто захопилася солодощами та їла їх дуже багато. Перевірка цукру в крові, запропонована лікарем, виявила дуже високий показник. На жаль, побоювання справдилися: у дівчинки виявили інсулінозалежний діабет. А далі – як у всіх діток із таким діагнозом – реанімація, крапельниці, сльози.

Тоді у родину знову прийшла біда. Знову, тому що рідний брат Олі на той час вже декілька років хворів на діабет. Дівчинка стала другою хворої дитиною у батьків. З донькою мамі було більш важко, ніж із сином. Мала не розуміла своєї хвороби, чому вона не може їсти тоді, коли хоче і скільки хоче, навіщо їй постійно треба проколювати пальці для вимірювання рівня глюкози та вводити інсулін. Але час йде, діти ростуть. Оля вже закінчує третій клас. Лікарі запевняли маму, що діабет – це спосіб життя. Але мама вважає, що діабет – це важка повсякденна праця, яка потребує уваги цілодобово. Жінка не має медичної освіти, але за ці роки вже стала ендокринологом для своїх дітей.

Батьки працюють, щоб надати дітям усе необхідне. Але важко утримувати і одну дитину з діабетом. З двома дітьми це вже зовсім скрутно. На жаль, забезпечити Олю всім необхідним, зокрема засобами для постійного моніторингу рівня цукру, не завжди вдається. Тому мама звертається за допомогою.