Перші кроки Максимчика

"Я хочу ходити до школи, щоб навчатись і спілкуватися з іншими дітками", – з такими слова маленький Максимко часто звертається до своїх рідних, але, на жаль, на перепоні стоїть діагноз ДЦП, який не дає йому можливості самостійно пересуватись. Тому зараз єдина можливість для Максимчика потрапити до школу – це рама велосипеда, на якій його туди відвозить мама в теплі пори роки. Решту часу його освітній процес звужується до маленької кімнати. 

Ось вже 8 років життя Мельника Максима та його мами – це боротьба за його можливість ходити. Всі зусилля, старання, та що там говорити – все життя покладене на те, щоб поставити його на ноги. Весь цей час жодного дня не було згаяно даремно. Завдяки курсам реабілітації в спеціалізованих центрах Максим навчився сидіти, повзати, стояти на колінах, а зараз він ходить з підтримкою, йому залишилося ще зовсім трішки! На консультаціях у невропатолога та ортопеда було вирішено провести операцію по підрізанню м’язів на ніжках. Сім’я власними силами зібрала необхідну суму, але успіх цього оперативного втручання напряму залежить від післяопераційного реабілітаційного курсу лікування. Грошей на нього катастрофічно не вистачає, адже мама виховує сина одна, постійно перебуває біля нього і не має можливості працювати.

Максим вірить, що спільними зусиллями та з допомогою небайдужих людей він зможе разом з іншими однолітками відвідувати школу, щоб отримувати знання та приносити користь суспільству. Хоч у Максимчика зараз індивідуальна навчальна програма, він не здається і робить значні успіхи. Незважаючи на труднощі, хлопчик навчився писати (хочу йому це важко дається), рахувати та читати, адже його життєвим гаслом є слова: "Хочу, можу, буду". Максимчик так хоче зробити свої перші кроки, проте сам він не впорається!

 

ПІБ: Мельник Максим Миколайович, 25.11.2006 р.

Місто: Хмельницька область

Діагноз: ДЦП, спастичний парапарез