Подарувати мамі посмішку. 2

У свої шість років Віка сидить в колясці і мовчки спостерігає за навколишнім світом. Це велике досягнення. Ще рік тому "спостерігати" і "сидіти" було її мріями. Навіть, скоріше, мріями її мами і тата. Для бездушної статистики в цій історії немає нічого незвичайного: "лише" важкі пологи, так буває. Але у Віки є тільки це життя. Його не можна почати заново або поміняти по гарантії. І в кожному новому дні залишаться ті перші хвилини, коли клітинам мозку критично не вистачало кисню, і вони мільйонами гинули.

З самого народження головною проблемою для Віки стала епілепсія. Її напади руйнували нейрони і загрожували життю. Препарати змінювалися і комбінувалися, пішло кілька років, щоб взяти епілепсію "під контроль".

Перші роки Віка зробила лежачи. Але коли вдома з'явився вертикалізатор, а курси реабілітації стали регулярними, вона зробила величезний ривок у розвитку. Стала впевнено тримати голову, напівсидіти з підтримкою по 40 хвилин і навіть півхвилини сидіти самостійно. Рік тому про це можна було тільки мріяти! А ще почала тримати іграшки та пити з трубочки. Такі скромні вміння для шестирічної дитини. Але такі важливі досягнення для Віки!

Щоб не втратити набуті навички та освоювати нові, потрібні регулярні заняття зі спеціалістами. Допомоги по інвалідності ледь вистачає на препарат від епілепсії, тому всі витрати на обстеження та реабілітацію лягають на плечі батьків, з яких працює тільки тато.

Давайте підтримаємо Віку, і подаруємо їй можливість потрапити на новий курс реабілітації і розвиватися всупереч діагнозам!