Поставимо Лізоньку на ніжки!

Плакати і татові, і мамі Лізи довелося багато. Недоношена дитина після народження була синьою і не дихала. Але через 9 днів відпустило – маля почало дихати самостійно, навчилося їсти і посміхатися. Ближче до року близькі почали помічати недобре – дитина відстає в розвитку від однолітків. Вирок лікарів був громом серед ясного неба – ДЦП. І наповал убила пропозиція віддати дитину в дитячий будинок. Батьки категорично відмовилися.

Бідна Лізочка… Вона посміхається і дивиться своїми синіми, як море, оченятами кудись у небо і бачить там щось своє, чарівне. Принцеса – так називають її батьки, які люблять її більше за життя. І серце яких розривається, коли вони бачать звичайні дитячі майданчики і веселу малечу на них. Адже їхня принцеса в свої 3,5 рочки не вміє ні сидіти, ні стояти, ні тим більше ходити. Цього року Лізонька могла б піти до дитячого садочка. А замість цього – знову лікарні, реабілітація і сльози.

І з цього моменту почалася справжня боротьба за повноцінне життя їхньої кровиночки. Клініки, лікарі, процедури, і знову лікарі, лікарні, уколи… Але все було безрезультатно.

І тільки лікування в клініці доктора Берсенєва подарувало Лізоньці надію. З'явилися перші невеличкі симптоми поліпшення. Але тут у сім'ї закінчилися фінансові можливості. Адже живе Ліза з батьками на зйомній квартирі, працює тільки батько…

Не залишимо маленьку принцесу без нашої уваги та участі! Поставимо Лізоньку на ніжки!

ПІБ: Супрун Єлизавета Романівна, 23.08.2011 р.

Місто: Полтавська область, Кременчук

Діагноз: G80.0 ДЦП, спастична тетраплегія. Рухові порушення VI рівня