Повернути слух колишній ув’язненій концтабору

У людей цього покоління не було щасливого безтурботного дитинства. Комусь із них пощастило більше, і вони не пам'ятають усіх жахів війни. Але до сих пір ще живі ті, хто і зараз без сліз не може згадати пережите. У віці 4 років Ніна Сергіївна разом із мамою і сестрою опинилася в концентраційному таборі, де провела більше двох років. Ніна Сергіївна погано чує, і спілкуватися з нею важко. Її спогади зібрані з фрагментів, які ми постаралися скласти в загальну картину того, що сталося з нею у ті страшні роки.

У 1941 році окупанти зайняли її рідне село Трубчевск Сумської області. У якийсь із днів почалися репресії. У селян забирали господарства, худобу, палали хати. Людей, які тікали, гітлерівці збирали по навколишніх лісах і готували до відправки в Німеччину. Їх у сім'ї було четверо: мама, сестра і старший брат. Брат вирішив не чекати відправки і втік до лісу. Його доля так і залишилася невідомою. Потім Ніна Сергіївна пам'ятає вагони для худоби, в яких вони переміщалися на захід, і людей, які бігли уздовж рейсів і підгодовували їх білим пшеничним хлібом. Такого білого хліба, за словами Ніни Сергіївни, вона не бачила більше ніколи в житті. Але доїхали вагони тільки до Латвії, до концентраційного табору в Резекне.

П'ятирівневі голі дерев'яні нари, постійний голод і осока з лободою, якими доводилося харчуватися, – ось що залишилося від цих років у пам'яті Ніни Сергіївни. І ще дитячий пізнавальний номер "2177" на шиї на все життя. Можливо, доля її була б більш трагічною, якби через два роки їх не перевезли в місто Кулдига. За практикою, яка тоді існувала, окупанти продавали місцевому населенню в'язнів таборів як робочу силу. Так сестри Богатько виявилися в хуторі Зілас у господарів-латвійців. Можливо, це і врятувало їх життя. Після приходу радянських військ, Ніна Сергіївна з сестрою опинилися в дитячому будинку в Кулдизі, де і росла до повноліття. 

Зараз Ніна Сергіївна живе в Києві, ми зустрілися з нею у дворі її будинку. Вона була бадьорою, жартувала. І виглядала цілком здоровою людиною, якій жити й жити! Ось тільки говорити з нею важко. Ніна Сергіївна дуже погано чує. Їй необхідний слуховий апарат. Але грошей на нього у пенсіонерки, звичайно ж, немає. Вартість слухового апарату 17 000 гривень. Ми дуже сподіваємося, що історія Ніни Сергіївни торкнеться читачів, і вона зможе повноцінно жити!

ПІБ: Богатько Ніна Сергіївна, 13.03.1937 р.

Місто: Київ

Діагноз: двобічна хронічна сенсоневральна туговухість