Реабілітація "Кума"

"Мене звати Микола, позивний "Кум", мені 24 роки. До війни я жив, як і більшість хлопців мого віку, – займався спортом, мріяв про майбутнє, працював. Флорбол та біг були моїм життям, і я ніколи не думав, що одного дня доведеться починати все заново.

Коли почалася мобілізація, я не вагався – приєднався до 81-ї бригади. Війна не дала права вибору – просто пішов захищати свою землю.

18 жовтня 2024 року – день, який змінив усе.

Ми були на бойовому завданні в Білогорівці, Луганської області. На нашу позицію скинули вибухівку з дрона. Все сталося миттєво – сильний удар, біль, кров. Перші дві години я був при свідомості – бачив свої ноги, бачив, як побратими намагалися мене врятувати. Вони зробили все, що могли: наклали турнікети, підтримували мене, не давали втратити свідомість. Але потім темрява...

Коли я прийшов до тями в шпиталі, моїх ніг уже не було. Обидві. Висока ампутація. Важко було це усвідомити. Але знаєте, що було найстрашніше? Не сам факт, що я більше не зможу бігати. Найгірше – відчуття безпорадності.

Зараз я на етапі, коли можу стати на протези, але перед цим потрібно пройти реабілітацію. Мені потрібно навчитися жити заново, бути самостійним, не залежати від чужої допомоги.

Я хочу ходити, бути частиною цього світу. І, найголовніше – створити сім’ю. Війна відібрала в мене багато, але вона не зламала мою волю жити. Щоб це стало реальністю, мені потрібно пройти реабілітацію у "Західному реабілітаційно-спортивному центрі" НКСІУ. Це місце, де я зможу навчитися жити в нових умовах, адаптуватися до нової реальності та повернути собі самостійність.

Два місяці реабілітації – для мене це можливість підготуватися до протезування та шанс знову відчути землю під ногами.

Я вижив. І хочу жити активно далі.

Дякую всім, хто поруч!".