Студентську учбову практику ми проходили в психіатричній лікарні. З тих пір ця лікарня та її пацієнти стали нашим болем. Важко уявити, а для нас тепер важко змиритися з тим, що існує паралельний світ, де люди з особливими потребами не мають змоги не те що розвиватися, а навіть задовольняти більшість із своїх елементарних життєвих потреб. Пацієнти лікарні можуть не мати усього того, що нас звично оточує у побуті, але вони дуже чутливі до вияву людяності. Вітаючи пацієнтів лікарні з минулорічними Великодніми святами, ми за один день пережили просто вир емоцій. В дитячому відділені одна маленька дівчинка була настільки розчулена, що обійняла кожного. А пацієнтки жіночого відділення, дізнавшись, що їх вітатимуть зі святом, хутко перевдягнулись у найкраще вбрання, яке вони мали. І найвідчутними словами були сказані однією з пацієнток: «Дякуємо, що в такий день ви не забули про нас!» Нас не вчили як ладнати з такими проблемами. Але невже треба додатково вчитись простому прояву доброти? Студенти, Стипендіати "ЗАВТРА.UA".