Розумієш, їм не все одно!

Що радує 8-річного хлопчика? Щоб мама вранці полежала поруч, обіймаючи, і говорила "по-дорослому", а вдень вивезла б погуляти й розповідала про світ навколо… Щоб тато підняв своїми сильним руками та допоміг "крокувати"… Щоб плавання в басейні тривало не 40 хвилин, а, наприклад, цілий день!

Новий реабілітаційний центр настільки чудово підійшов Дані, що дитина наче розкрилася, ожила! Враження від самих занять та результати після них настільки гарні, що ми просто мусимо допомогти Дані вчасно пройти наступний курс!

ДЦП – як гра в лотерею, жорстка та несправедлива. Виношуєш свою дитинку, чекаєш на неї, щось там собі плануєш, крокуючи у мріях років на 20 уперед… А потім "щось" іде не так. І на тебе обвалюється зовсім інша реальність. "Малюк ніколи нічого не буде вміти". Ковтаєш сльози, задаєш питання… в нікуди, загалом, задаєш, відповісти нема кому. Багато часу, праці, зусиль, терпіння, перш ніж знаходиш фахівців, які насправді розуміють саме твою дитину і радять щось справді дієве. І займаються так, що розумієш: їм не все одно. І дитині справді стає легше.

Для Вікторії та Дані сьогодні це центр "Вільний рух", де проходять заняття в басейні, які всі мами називають просто чарівними, і цілий курс інтенсивної реабілітації, по закінченні якої у мами та дитини є план домашніх занять на подальші місяці. А також – інструктор ЛФК Генадій, який приходить займатися додому, відстежує прогрес та коригує домашні заняття. І лікар-невропатолог, яка спостерігає хлопчика та уважно призначає ліки, які допомагають Дані розвиватися. І у Дані виходить! Просто – ПОТРІБНА ДОПОМОГА!

ПІБ: Нижнік Данило Володимирович, 25.09.2008 р.

Місто: Київ

Діагноз: ДЦП, спатичний тетрапарез, симптоматична епілепсія