Шанс ходити для Микити

Коли життя почалася з діагнозу "ураження нервової системи", а в рік підписали вирок: "ДЦП", ціна кожної придбаної навички – довга боротьба. Щоденні масажі і гімнастика, реабілітації – це біль і тяжка праця. Потрібна невичерпна енергія, віра в себе і в дитину, а ще – гроші. Багато грошей... На ті ж клініки, на спеціальні тренажери та ліки. На життя, врешті-решт, тому що за постійним доглядом за дитиною та заняттями у мами немає можливості працювати, і весь тягар матеріального забезпечення сім'ї лягає на тата, дідуся, бабусю. І щастя, якщо вони є!

“Микитка став жертвою лікарської недбалості. Вагітність проходила нормально, у хлопчика не було жодних відхилень чи проблем з розвитком (про що свідчить обстеження в одній з кращих клінік України на останніх місяцях вагітності). А от пологи були тяжкі, з багатогодинним безводним періодом, стимуляцією медичними препаратами та з дуже "активною" акушерською допомогою. Настільки активною, що після народження у дитини окрім гострої гіпоксії, набряку головного мозку, судомної готовності тощо, були зміщені кістки черепу”, - розповідає мама хлопчика. Не дивлячись на отримані травми та сумні прогнози, малюк із усіх сил чіплявся за життя і вижив!

Після цього на нього чекали тижні в реанімації, відділенні патології новонароджених, лікарні та довгі роки лікування. У Києві, Трускавці, Євпаторії, Вінниці – у реабілітаційних центрах, лікарнях, санаторіях та клініці – в безкоштовних та приватних, завдяки допомозі небайдужих людей! В результаті проведеного за ці роки лікування та не дивлячись на тяжкий діагноз Микитка почав перевертатися, повзати, сидіти та ходити з підтримкою і в ходунцях. Він вчиться в 1-му класі спеціалізованої школи надомного навчання. Дуже веселий та комунікабельний хлопчик. Хоче навчитися грати в футбол, кататися на велосипеді та роликах, і купувати з друзями в сусідньому магазині морозиво та тістечка…

З ДЦП можна жити. Але як? Неможливо без сліз та болю в душі дивитися на дитину, яка не може бігати і гратися з іншими дітьми. Яка розуміє, що не така як інші… А головне те, що вона не винна в цьому…

“Дуже тяжко усвідомлювати, що існує велика кількість методик, клінік, реабілітаційних центрів, які дають позитивні результати, і не мати фінансової можливості лікуватися там. Микитці показана більшість реабілітаційних методик лікування в нашій країні та за її межами, а саме, дуже позитивно впливають на динаміку його розвитку курси лікування в міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавець, які необхідно проходити 3-4 рази на рік”, - говорить мама. Лікування ДЦП повинне бути постійним, поки мозок дитини інтенсивно росте і можна розвити його рухові функції, але на це потрібні великі кошти, яких, природньо, немає у матері-одиначки з хворою дитиною. Зовсім сама – без чоловіка та батьків, із сумарною соціальною допомогою 2 500 грн на місяць. Тому і змушена звернутися до всіх небайдужих за допомогою та щиро сподівається на людське розуміння та підтримку!

ПІБ: Дончук Микита Ігорович, 15.04.2006

Місто: Київ

Діагноз: ДЦП, дискінетична форма. Когнітивні розлади. Недорозвинення мовлення ІІ-ІІІ рівня. Дизартрія