Що лишилося в Микити? 4

Багато з вас можливо вже знають і пам'ятають Микиту з міста Слов’янськ Донецької області. Хлопчика, який бореться за право бути здоровим і щасливим. Робить це Микита разом зі своєю мамою, яка безмежно любить свого сина. Зараз Микиті вже 12 років, всі ці роки мама бореться за свого сина, який проходить постійні реабілітації та лікування, але, на жаль, хлопчик не сидить, не їсть сам, не розмовляє і сам себе не обслуговує, тому потребує постійного догляду і опіки.

Мама виховує сина сама, соціальні виплати дуже мізерні, і мамі Микити доводиться багато працювати, залишаючи важко хвору дитину з бабусею похилого віку, а іноді взагалі самого. Адже для забезпечення життя Микити потрібно дуже багато – памперси, спецзасоби для реабілітації, ортопедичне взуття, медикаменти та спеціальне харчування.

Такі дітки, як він, живуть з постійним болем, не знають, що таке нормальний стан тіла. Бувають дні і ночі без сну. І для того, щоб полегшити його фізичний стан, щоб не з'явилося контрактури, Микита потребує постійних реабілітацій.

Лікування в клініці і проходження реабілітацій є фінансово непідйомним для мами, у якої немає підтримки, якій доводиться докласти чимало зусиль для того, щоб виховувати сина наодинці. І як кожна мама, вона мріє хоч раз у житті почути це заповітне слово "мама", побачити, що у сина щось виходить, і він робить щось сам. Зі слів мами, Микита їй дістався дуже непросто, і зараз з ним теж не легко, але він найкращий і улюблений малюк на світі! Давайте разом допоможемо цій прекрасній сім'ї, що не задається і вірить, що все у них вийде!

ПІБ: Каліберда Микита Ігорович, 29.08.2007 р.

Місто: Слов'янськ, Донецька обл.

Діагноз: ДЦП, мікроцефалія, виражена затримка психо-мовного розвитку, спастичний тетрапарез, вроджений стридор, симптоматична епілепсія