Щоб дитинство Мії не складалося лише з уколів

Трирічна Мія - дуже мила, розумна та життєрадісна дівчинка. Від самого народження вона гарно розвивалася, росла активною та допитливою, а серйозних проблем зі здоров’ям у неї не було. До трьох років дівчинка хворіла лише на звичайні застуди, росла та розвивалася без ускладнень. Загалом для свого віку вона дуже розвинена дитина. Міїчка гарно розмовляє, знає багато віршиків і казок, легко знаходить спільну мову з людьми, відкрита та комунікабельна. А ще дуже любить тваринок.

У перший місяць життя Мія перехворіла на коронавірус. За припущеннями лікарів, саме це могло стати одним із факторів, що спровокували розвиток цукрового діабету 1 типу – хвороби, що спіткала дівчинку у 3 рочки та змінила її життя назавжди.

Початок був надзвичайно важким. Маленька дівчинка щодня переживала по 10–15 проколів пальчиків для вимірювання рівня цукру. Вона боялася уколів інсуліну, кожна ін’єкція супроводжувалася сльозами та вмовляннями. Але після встановлення першого сенсора життя Мії стало набагато легшим. Менше болю і страху та більше контролю.

Для маленької дитини з діабетом сенсор - справжня підтримка та безпека. Він допомагає бачити зміни рівня глюкози, вчасно реагувати на небезпечні показники та зменшує кількість болючих проколів маленьких пальчиків.

Зараз Мія живе з мамою та татом у Харкові. Родині переселенців довелося залишити рідний дім в окупованому місті і починати життя заново. Вони винаймають квартиру, а через те, що дитячі садочки у місті не працюють, Мія поки не відвідує дошкільний заклад. Коли мама працює віддалено, за дівчинкою допомагають доглядати бабуся та дідусь.

Минуло лише чотири місяці від встановлення діагнозу, але Мія вже по-своєму, по-дитячому навчилася жити з ним. Вона знає, що перед тим, як скуштувати щось смачненьке, потрібно зробити ін’єкцію інсуліну. Вона вміє слідкувати за показниками на телефоні, розуміє нові правила свого життя та дуже старається. Така маленька й тендітна, але неймовірно сильна духом Мія щодня доводить, що навіть у три роки можна бути справжнім маленьким бійцем.

Щоб дівчинка могла хоча б частково повернути собі безтурботне дитинство, родині дуже потрібні сенсори безперервного моніторингу глюкози. Це не просто пристрій. Це можливість для Мії рости, гратися, пізнавати світ і жити без постійного страху перед небезпечними змінами цукру.

Родина звертається до всіх небайдужих із проханням підтримати маленьку Мію. Кожен сенсор - це менше сліз, менше болю, більше безпеки та шанс для цієї маленької дівчинки просто залишатися дитиною. Допоможемо Мії жити повноцінно та впевнено крокувати вперед!