Щоб Гліб знову посміхався

Гліб народився здоровим життєрадісним хлопʼям. Він ріс і розвивався за віком, але все змінилося, коли йому виповнився один рік. Хлопчик почав різко втрачати вагу, став дратівливим, постійно відчував спрагу. Лікар-педіатр заспокоював: "Це ріжуться зубки, все минеться". Але зовсім згодом дитина вже лежала в палаті реанімації. Діагноз страшний – цукровий діабет 1 типу, інсулінозалежний.

Гліб тиждень пролежав без свідомості на підтримувальних апаратах. Лише завдяки Божій опіці та професіоналізму лікарів він повернувся до життя. Ще через тиждень його перевели до ендокринологічного відділення, де родина почала вчитися нового життя – життя з діабетом.

Для малюка найболючішим були не обмеження у харчуванні, а щоденні уколи інсуліну – 6 разів на день – та перевірка цукру глюкометром по 15 разів на добу. Йому був лише рік… і до реанімації він був на грудному вигодовуванні.

Три роки тому в Гліба з’явилися ускладнення – ліподистрофії (пошкодження підшкірної тканини) від постійних ін’єкцій. Лікарі наполягали на придбанні інсулінової помпи, щоб зменшити кількість проколів шкіри. Батькам довелося придбати вживану – нова коштувала в чотири рази дорожче. Також спробували сенсори для безперервного моніторингу глюкози. Але для родини це непідйомна сума – чотирьох людей, батьків та двох діток забезпечує один лиш батько. Його заробітної плати ледь вистачає на базові потреби, не кажучи про повне забезпечення лікування.

Глюкометр вже не є варіантом – шкіра на пальчиках Гліба стала занадто тонкою, потрісканою. Завдяки помпі та сенсорам життя почало налагоджуватися: Гліб знову почав посміхатися, перестав відчувати себе "білою вороною", зміг жити більш вільно. Але без допомоги батьки не зможуть забезпечити безперервне лікування, зокрема сенсори моніторингу, яке рятує життя сина.