Щоб Ірина вилікувалась, а коси відросли

Що б ви відчували, якщо б з частинкою чогось дуже цінного для Вас довелось раптово розпрощатися? Уявили? Отже Ви можете зрозуміти відчуття довгокосої Ірини, яка одного дня обрізала своє розкішне волосся. Хвороба все одно забрала б їх собі…

У дівчини гостра лейкемія, і їй потрібна хіміотерапія. Їй потрібен препарат “Мітоксантрон”, який не підтримується державними закупівлями.

Сімнадцятирічна дівчина стала вже майже самостійною, покинула батьківську хату в рідному селі і подалася до районного центру на навчання. Вона змалечку любила малих дітей, мріяла стати вчителем молодших класів. Але поки втілення мрії треба відкласти на невизначений термін. Хоча з дітлахами спілкуватися можливість є – повне відділення у дитячій лікарні. Тільки от ні сил нема, ні настрою… Та вчительський хист бере гору: навчає буквам, малює з малюками.

Дівчині важко сприймати зміни. Фізична слабкість, реакції організму на хіміопрепарати і страх за майбутнє виснажують Ірину. А ще – при погляді в дзеркало, вона геть себе не впізнає з новою зачіскою. Іра і її рідні дуже сподіваються, що коси відростуть, а хвороба мине. Але до цього тривалий шлях. Проста сільська сім’я самостійно не в силах закупити всі необхідні ліки. Друзі Ірини докладають зусиль, щоб підтримати родичів дівчини. Цього вистачило на частину ліків. Однак лікування триває і цього не досить.

Друзі, ми в змозі допомогти Ірині! Давайте зробимо це!

ПІБ: Іванчак Ірина Романівна, 20.02.1999

Місто: Львівська обл.

Діагноз: гостра мієлоїдна лейкемія