Щоб ніжки ходили

Богданчик народився передчасно. Не встиг хлопчик по-справжньому зробити перший ковток повітря, як його забрали в реанімацію. Почалися страшні реанімаційні будні – голки, катетери, ліки. Далі був невідомий діагноз "гідроцефалія". Вимучені батьки запитали у лікарів "Чи житиме наш син?", на що отримали лише знизування плечима. І знову надія лише на диво і на людей, які в силах його здійснити!

З однієї реанімації хлопчика перевели в іншу, але вже у столичному Інституті нейрохірургії. Далі – дві операції, ускладнення, безсонні ночі. Але Богданчик "викарабкався" і після тривалого лікування поїхав додому.

Та на цьому проблеми не закінчилися. Після приїзду з лікарні Богданчик не міг сидіти, мав зміни грудної клітини, великий тонус, і новий діагноз – тетрапарез. Лікарі рекомендували реабілітацію. Батьки зверталися усюди, починаючи від кабінетів фізіотерапії, закінчуючи реабілітаційними центрами. Щось допомогло, щось – ні. Родині рекомендували пройти курс реабілітації у спеціальному центрі м. Трускавець. Ніхто не сподівався на різке поліпшення. Але вже після чотирьох днів Богдан дуже змінився – зміг нормально стати на ніжки, пройшов сковуючий тонус. Завершивши курс лікування, у хлопчика "вирівнялася" постава, він почав краще тримати голову, рухи стали більш свідомими та розкутими.

Проте цього мало… Потрібно пройти ще курс реабілітаційного лікування, щоб, як кажуть, закріпити результат. Але родина таких коштів немає. Якщо реабілітацію не пройти, то весь попередній результат просто зникне.

Хлопчик дуже багато пережив за свої 2 рочки. Він подолав хворобу, проте не може самостійно стати на ноги. Батьки сподіваються, що реабілітація, яка вже дала свій результат, допоможе Богдану бігати, гратися, як і всім діткам. Хлопчик заслуговує на справжнє дитинство, але йому потрібна наша допомога. Допомога, щоб його ніжки ходили!

ПІБ: Панченко Богдан Олександрович, 07.02.2013 р.

Місто: Черкаська область

Діагноз: гідроцефалія, тетрапарез