Щоб почути тупіт ніжок

Ця історія про відчай, надію і диво. Спочатку був довгий і важкий шлях до двох довгоочікуваних смужок на тесті. І стан нереального безмежного щастя у майбутніх мами і тата бажаного малюка. І повне незнання того, які випробування приготувала їм доля. Перший тривожний дзвіночок з'явився в 19 місяців, загроза переривання прикувала маму до самого закінчення вагітності до лікарняного ліжка у відділенні патології. Було складно і страшно, але її гріла думка, що скоро все закінчиться, народиться синочок, і все буде добре, і вдома все забудеться, як жахливий сон.

Микита з'явився на світ на 36 тижні вагітності шляхом екстреного кесаревого розтину. І відразу стало ясно, що добре не буде – малюк був дуже слабким, його ручки і ніжки висіли, немов мотузки, в малюка не було смоктального рефлексу. Висновок після обстеження вибив землю з-під ніг у мами, почуття страху і невідомості переповнювали. Місяць лікарі, мама і сам Микита боролися за тендітне маленьке життя. Мама забула про сон і відпочинок, намагаючись навчити синочка ковтати, рефлекс був геть відсутній, а сил у малюка вистачало тільки на те, щоб декілька разів на день відкрити очі. Пекельна праця увінчалася успіхом – хлопчик почав їсти самостійно.

Але навіть після виписки з лікарні дитина залишалася дуже слабенькою. Через 3 місяці він так і не почав тримати голову і перевертатися, у нього не було опори на ніжки. У чотири місяці лікарі запідозрили генетичне захворювання – спінальну-м'язову атрофію 1 типу. Хотілося просто закрити очі і не прокинутися, жах паралізував жінку... адже дітки з таким діагнозом не доживають і до 2-х років. Дві страшні недуги на одного маленького хлопчика! 1,5 місяці болісного очікування результату генетичного аналізу. Негативна відповідь, що прийшла на Різдво, вселила надію – диво можливе!

І хоча всі неврологи країни радили батькам просто змиритися з тим, що їх син назавжди буде нерухомим, батьки не здалися. Пошук інформації привів їх у закордонну клініку, де після ряду чотиримісячних курсів лікування були отримані приголомшливі результати: дитина, що ще вчора не мала сил навіть тримати голову, почала з підтримкою ходити! Для досягнення повноцінного життя ще треба докласти багато праці. Але це вже не відчайдушна втеча від діагнозу, а планомірна робота в реабілітаційних центрах України. Набуті навички треба закріплювати і розвивати. Зупинятися зараз не можна. Але фінансові можливості родини вже повністю вичерпані.

Допоможіть Микиті стати здоровим. всупереч прогнозам!

ПІБ: Лямзін Микита Євгенович, 27.08.2016 р.

Місто: с. Велика Чернігівка, Луганська обл.

Діагноз: синдром рухових розладів у вигляді млявого тетрапареза