Щоб почути тупіт ніжок. 3

Довгих п'ять років родина Лямзіних мріяла про дві заповітні смужки у тесті. Молитви були почуті і диво сталося. 18 перших тижнів пролетіли у щасті, але на 20-му тижні з-за загрози зриву мама перенесла операцію і термін, що залишився, пройшов в клініці. Гріла думка, що народиться синочок і все забудеться. Але доля приготувала страшне випробування... Микитка з'явився на світ шляхом екстреного кесаревого розтину на 36 тижні вагітності, дуже слабенький, без смоктального рефлексу, з обвислими ручками та ніжками. Нейросонографія показала дифузні зміни, прівентрікулярну ішемію, кісти головного мозку.

Малюка швидкою перевели в іншу лікарню, де він пробув місяць. Найскладнішим було налагодити годування при відсутності смоктального рефлексу. Це було пекельно складно, без сну і відпочинку мама намагалася нагодувати своє дитя, не дозволяючи встановити зонд. Завдяки цим зусиллям ковтальний рефлекс з'явився і дитина була виписана додому, хоча фізичний стан був дуже поганим.

Через 3 місяці хлопчик так і не став тримати голову і перевертатися, не було опори на ноги. В 4 місяці пролунав діагноз СМА 1. Мамі, прочитавши про цю хворобу, хотілося просто закрити очі і не прокинутися, охопив страх і жах, а в голові пульсувало "за що?"... Адже дітки з таким діагнозом не доживають і до 2-х років. Аналіз ДНК прийшов через 1,5 місяці болісного очікування. Він був негативним. На той момент Микиті було вже 6 місяців і він все так же лежав. Один невролог змінювався іншим, всі вони переписували діагноз один у одного, не намагаючись розібратися в чому проблема. Рекомендація була одна — змиріться, він ніколи не зможе тримати голову, сидіти, ходити.

Батьки не змирилися. Так Микита потрапив в китайську клініку. Через три місяці хлопчик їхав додому впевнено тримаючи голову і спину. Він сидів, перевертався, з'явилася опора на ноги, міг стояти на четвереньках. Після 2-го курсу лікування — поповз. Після 3-го - Микита почав повільно, але впевнено ходити! Але на цьому боротьба не закінчилася. Щоб досягти розвитку однолітків у Микити попереду ще багато роботи.
Завдяки донорам УББ хлопчик пройшов 2 курси лікування в "Центрі стимуляції мозку" з хорошим результатом, дитина стала активніше, почала видавати звуки, посміхатися, проявляти емоції, жувати їжу, навчилася пити з трубочки. Малюк потребує регулярних реабілітацій, які не можна переривати. Кожен наступний курс закріплює попередній результат і розвиває нові навички. Зупинитися, означає відкинути досягнуте назад. Допоможіть Микиті потрапити на лікування!

ПІБ: Лямзін Микита Євгенович, 27.07.2016 р.

Місто: с. Велика Чернігівка, Луганська обл.

Діагноз: синдром рухових розладів у вигляді млявого тетрапареза