Щоб Вероніка чула

"Ма-ма, ба-ба, па-па", – це все, що може сказати Вероніка у свої п’ять років. Вона майже не чує та не говорить. Четверта, остання, ступінь туговухості, практично глухота. Діагнозом ошелешили, коли їй виповнилося два. Здорова, активна, весела дівчинка раптом почала відставати в розвиткові. Відтоді і розпочалася боротьба за кожен звук та кожен склад. Вероніці поставили слухові апарати.

Дівчинка пішла в садочок. Намітилися перші успіхи. Як раптом ще один удар – лейкоз. Онкологічний стаціонар. Боротьба за життя. Слух відходить на другий план. Аби жила. За півроку хвороба відступає. Аналізи поліпшуються. Вероніку виписують додому – на підтримуючий таблетованій хіміотерапії.

Вдома знов взялися за слух та мову. З’ясувалося: потужні ліки не минулися безслідно – одне вушко стало чути ще гірше. І перші апарати, з якими ходила всі ці роки, вже не допомагають. Вероніка стоїть в державній черзі на кохлеарну імплантацію. Це сучасний метод, який дозволяє повертати слух навіть за цілковитої глухоти. Однак зараз складна операція їй протипоказана, поки не долікують лейкоз. Щонайменше рік. Цей час вирішальний для її майбутнього – потрібно підготуватися до кохлеарної імплантації. Для цього потрібні сучасні потужні слухові апарати. І встановити їх потрібно якомога раніше.

Вартість апаратів – 60 тисяч гривень. Подужати цю суму самостійно родина, яка останній рік лікує дитину від раку, неспроможна. Будь ласка, прохаємо, подаруйте Вероніці можливість чути і говорити.

ПІБ: Андріященко Вероніка Сергіївна, 17.10.2013 р.

Місто: Крамоторськ, Донецька обл.

Діагноз: двостороння нейросенсорна туговухість