Скільки випробувань може витримати людина?

Поховати під обстрілами батька. Два місяці просидіти в сирому підвалі через напади артилерії. Бігти, рятуючи вісімдесятирічну матір та сестру з тяжкою інвалідністю... Завдяки добрим людям знайти хатинку-прихисток. Але знов біда! Лікарі діагностували рак у матері. І, як наслідок величезного стресу, інсульт у самої Світлани... Історія переселенки Світлани Агуріциної - це історія відданості родині та незламної спраги до життя.

Ще дванадцятирічною дівчинкою Світлана склала свій перший екзамен на людяність. У далекому сімдесят четвертому батьки Світлани чекали на другу дитину. Новонародженій дівчинці дали чудове ім’я Злата. Але разом за радістю прийшли біда та відчай: маленька Злата народилася з Синдромом Дауна. Це зараз таких дітей називають «сонячними», а у далекі сімдесяті їх намагалися щосили витягнути із родини, щоб запроторити у казенні стіни. Але сім’я твердо вирішила: Злата буде жити в з ними, наперекір вмовлянням лікарів та цькуванню сусідів. У два рочки розумовий розвиток сестрички Злати призупинився. Вона назавжди так і залишилася їх маленькою лялечкою, улюбленою дівчинкою, яку ні на мить не залишали саму тато, мама та вже доросла Світлана. Зараз Златі вже 40. Вона має власний іграшковий куточок в новій оселі, але зовсім не може себе обслуговувати. У Злати тіло дорослої людини, але мозок та світосприйняття дитячі.

«У липні 2015 по нас дуже люто гатили, - згадує події дворічної давнини Світлана, - після того, як помер батько, а ми два місяці просиділи у підвалі, залишатися було неможливо». І додає: «Ви розумієте, це ж справжнє диво, що знайшлися люди, які прихистили мене з двома інвалідами!» Але раптом згадує: «Тепер нас троє інвалідів».

Вже у безпеці, у містечку Василькові, де добрі люди впустили скитальців у свою стареньку дачку, сталося ще одне лихо – у матері діагностували рак…

Але біда не ходить сама. Світлана поралася на дворі, коли несподівано відчула, що не може керувати половиною свого тіла. На крики прибігли сусіди та викликали «швидку». Діагноз пролунав, як вирок – інсульт.
Лікарі передрікали, що Світлана навряд буде ходити, але вона піднялась. Та чи могла вона не підвестися, якщо вдома чекає хвора матір та сестра-інвалід?! Від наслідків інсульту лишилася тільки часткова втрата слуху.

«Я – везунчик, - сміється Світлана. – В мене просто немає іншого вибору!»

Для того, щоб інсульт не повернувся, Світлані, переселенці з Донецької області з двома інвалідами на руках, потрібно пройти ще один курс реабілітації.

ПІБ: Агуріцина Світлана Антонівна, 10 серпня 1964

Місто: Донецька обл.

Діагноз: Малий інсульт. Артеріальна гіпертензія, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ступеню з переважним ураженням ВББ з вираженим вестибулярно-координаторним порушенням, церебрастенічним синдромом.