Сміливий Павло також плаче

«Метелик-красуня на кухні варить шоколад, пригощає всіх дитят», - любить співати маленький Пашка. Як пояснити чотирирічному хлопчику, який просто хоче бути здоровим і робити оці звичайні хлоп'ячі дитячі штуки, що він серйозно хворий?

Як пояснити те, що йому не можна ось просто зараз, коли так хочеться, з'їсти сиру моркву, не можна взяти котика, не можна поїхати до бабусі на дачу, друзів можна бачити лише в Skype, а маму - з віконця лікарняної палати? Навіщо полоскати рота несмачною рідиною, мазати зубки дивною маззю, терпіти уколи і пункції без наркозу? Як пояснити, що після півроку вільного від хвороби і неприємного лікування життя потрібно знову повертатися в лікарню? Як пояснити, що таке перший комбінований центральної нервової системи рецидив гострої міелоедной лейкемії, що таке ТКМ, що таке 120000 євро і що буде, якщо їх не знайти?

У Паші дуже дзвінкий і веселий голосок, він бадьоро пояснює, чому йому зараз знову треба лікуватися в лікарні. Взагалі Паша захворів рік тому, в липні 2013 року в нього виявили рак крові. Але після шести місяців лікування в Охматдиті, Пашу з мамою Любов'ю відпустили додому в Черкаси. Там вони разом з татом Льошею цілих півроку жили здоровими і щасливими. Але потім, як сказав Паша, щось знову пішло не так з аналізами - вони стали значно гірші. І сім'я знову приїхала до Києва боротися з рецидивом гострого мієлобластний лейкозу і робити два блоки високодозової хіміотерапії. Тільки тепер Паша лікується в суто чоловічій компанії - разом із татом Льошею. Він сам так вирішив. По-перше, тато - найкращий друг. А, по-друге, тато такий же сміливий і спокійний, як і Паша. З ним можна домовитися. А маму ж доводиться ще й заспокоювати, вона переживає дуже сильно, плаче. Так що краще з татом - в такій серйозній справі потрібно зберігати спокій. Паші це вдається. Він мужньо терпить усі процедури, не вередує, діловито оцінює медсестер (хто як вміє робити уколи, кому ще потрібно повчитися), грає з татом в ігри, а ще придумав, як можна вдосконалити пилку. Не знаєте як? Це просто - берете качелю, ставите дві палки і робите перекладину, щоб вийшов турнік, а спереду і ззаду чіпляєте пилку. Катаєтеся собі і пилите. Так Паша сказав. Словом, хлопець справою займається.

На цей раз Паші не впоратися без пересадки кісткового мозку від нерідного донора. Вона йому необхідна. Зараз хлопчик проходить блок найсильнішої хіміотерапії, щоб увійти в ремісію і мати можливість поїхати на операцію. Лікування дається складно, організм не дуже піддається хімії, і лікарі шукають нові комбінації ліків. Уже місяць Паша з татом знаходиться в стерильному боксі, місяць не грає з іншими дітками, місяць не може обійняти маму. 
Часу мало і його потрібно використовувати максимально ефективно.

ПІБ: Буханцов Павло Олексійович
Дата народження: 23.12.2009
Діагноз: Острая миелоидная лейкемия, I -й ранний комбинированный рецидив