Софійка народилася у боротьбі

Обвиття пуповиною позбавило її повітря. Асфіксія тяжкого ступеня. Перші секунди життя стали боротьбою за саме життя. Чотирнадцять днів реанімації. Ще місяць у відділенні інтенсивної терапії. Вона не могла їсти самостійно, її годували через зонд. Маленьке тіло боролося тоді, коли мало просто спати на маминих руках. А в рік прозвучали слова, які розбили серце батьків: спастичний тетрапарез, анатомічні ураження головного мозку, гідроцефалія, гіпогенезія мозолистого тіла, кісти.

Сьогодні Софійці 6 років. Вона не сидить. Не ходить. Не говорить. Не може самостійно їсти. Але вона живе. Вона радіє. Вона любить.

Софійка обожнює гратися зі старшим братиком. Вона реагує на ніжність, на світло, на голоси. В її очах є бажання жити, розвиватися, бути такою, як інші дітки. Після лікування рівень спастичності у її тілі зменшився, у неї зʼявилися нові звуки та покращилася реакція на звернене мовлення.  

Софійка щодня бореться разом зі своєю родиною. Без пауз, без перепочинку. Лікування та реабілітація – це єдина можливість дати їй шанс на майбутнє. І просто зараз їй потрібен новий курс реабілітації.

"Ми, її батьки, благаємо про допомогу. Ми мріємо почути її перше "мама", мріємо побачити, як вона самостійно сидить, сміється і робить кроки назустріч світу", – каже мама дівчинки.