Стас мріє забути про церебральний параліч

Коли мама дізналася, що вагітна, це була найбільш радісна звістка для родини, адже Стас – бажана і довгоочікувана дитина. Все було добре до самого дня народження, під час якого в малюка сталася асфіксія, утворилася гематома в лобній долі, а згодом зʼявилася велика спастика кінцівок. Після перших хвилин народження хлопчик не міг самостійно дихати, тому його терміново відправили до реанімації, де рятували маленьке життя цілих два тижні. Лікарі не робили втішних прогнозів, чи взагалі дитина буде жити. Різні обстеження, купа аналізів. Батьки були в розпачі. До такого ніхто не був готовий.

Але поступово життя набувало свого ритму. Коли Стасу виповнився 1 рік, йому діагностували ДЦП, спастичну диплегію, він погано тримав голівку, не міг перевертатися, повзати, сидіти та розмовляти. Всі ці навички давалися дитині важкою працею, але Стас – справжній боєць за своє майбутнє. Роки реабілітацій, ЛФК, масажів та фізичних навантажень вдома, плавання в басейні, робота з логопедами та декілька операцій на ніжках дали дуже продуктивні результати. За свої 8 років цей хлопчина досягнув дуже багато, його зусилля були не марними.

Стас – життєрадісний, доброзичливий, веселий та цілеспрямований – цим він і підбадьорює маму і тата, не дає опускати руки. Зараз він навчається в онлайн школі, добре розмовляє, сам сидить, він уже навчився ходити з підтримкою та навчається тримати рівновагу. Але з кожним стрибком росту спастика сковує його рухи. Порятунком є тільки систематичні реабілітації, лікарі рекомендують кожні 3-4 місяці проходити курси лікування, а ще дали велику надію: "Якщо продовжувати в тому ж дусі, то Стас може стати таким, як решта діток".

Просимо небайдужих людей допомогти Станіславчику стати твердо на ніжки, щоб він і надалі йшов до своєї мрії.