Тимур панічно боїться проколів пальчиків

Тимур завжди був активною дитиною: захоплювався рухливими іграми та комп'ютерними квестами, дуже полюбляв навчатися та вивчати англійську. Ще рік тому він, як і всі інші діти, з насолодою їв солодощі – зараз навіть звичайна їжа вимагає ретельного підрахування вуглеводів та інʼєкції інсуліну. Все через цукровий діабет І типу – аутоімунне захворювання, за якого імунна система помилково атакує здорові клітини підшлункової залози, підриваючи вироблення інсуліну.

Нічого не віщувало біди, коли хлопчик почав швидко змінюватися: став агресивним, кволим та виснаженим, втратив апетит, а за ним стрімко й вагу. Тіло Тимура вкрили маленькі ранки, що майже не загоювались. Сімейний лікар порекомендував пити вітаміни та більше гуляти. Лише результат аналізів показав – рівень цукру в крові хлопчика вдвічі перевищував норму. На момент надходження до відділення невідкладної допомоги цей показник перевалював норму в пʼять разів – стан на межі коми.

Лікарі два тижні намагалися стабілізувати стан Тимура в палаті інтенсивної терапії. У хлопчика агресивна форма діабету – через стрімкість зміни рівня цукру його необхідно контролювати цілодобово. Для вимірювання, частота якого може сягати до двадцяти разів на добу, потрібно колоти палець глюкометром. Тимур панічно боїться – щоразу втікає від батьків, деколи пробує визволитися навіть кулаками. А від стресу цукор підіймається ще більше.

Та існують пристрої, що стали промінцем надії для всієї родини – ті, що рятують Тимура від страху болючих замірів, а його батьків – від задушливого страху невизначеності. Це сенсори безперервного моніторингу глюкози, що встановлюються на два тижні та дозволяють відстежувати рівень цукру в крові протягом усього періоду без жодного зайвого болю. Вони дали сім‘ї лишити сині від проколів пальці й розпухлі від істерик очі позаду, та натомість подарували іншу проблему. Сенсори – недешева насолода, й родина ВПО з Бахмута не може їх собі дозволити, кожен новий пристрій – нищівний удар по їхньому бюджету. У своєму вельми юному віці Тимур вже побачив та відчув у сотні разів більше кривди, болю та знерухомливого страху, ніж повинна жодна дитина – допоможіть йому рости й пізнавати світ у щасті, ласці та спокої!