Війна лишила його житла та майна.

Ще зовсім трохи, і Володимир знатиме життя постійного змагання з хворобою довше, аніж здоровим. Вперше недуга проявилася, коли парубку було тринадцять: лікар, до якого він прийшов зі скаргами на постійну спрагу, поставив страшний діагноз – цукровий діабет І типу.

Що робити? Як жити з цим? Єдине, що давало Володимиру сили й надію – це підтримка його родини. Вони разом натхненно вірили, що скоро винайдуть ліки, які допоможуть здолати цю хворобу, але дива не сталося.

Початок війни на сході України одинадцять років тому змінив усе, а повномасштабне вторгнення нанесло ще нещадніший, вирішальний удар. Втрата житла, майна, проведені тижні у підвалах, постійні стреси негативно відразилися на здоров'ї та житті чоловіка. Для родини боротьба за виживання перестала бути метафорою.

На долю цієї незламної родини випала непосильна кількість горя та страждань, але вони, не зважаючи ні на що, все ще мають надію на краще. Вірять у мир, у те, що після чорної смуги обов‘язково буде біла. Володимир дуже хоче радіти сонцю, мати сім'ю, улюблену роботу. Зараз йому двадцять п‘ять років і життя тільки починається. Він любить займатися спортом, спілкуватися з друзями, подорожувати, впізнавати світ. Робити все те, що діабет може підступно вирвати прямо у нього з рук при найменшому послабленні контролю.