У 18 років життя Андрія стало іншим

За місяць буде вісім років, як Ольга прокинулась від дикого крику її дитини біля опівночі. Андрій – здоровий спортивний хлопчина, який вів правильний спосіб життя. Студент з гарними оцінками. Майже 18 років без будь-яких серйозних хвороб. І ось, це. Мати не знала, що відбувається з її дитиною – скажений крик, потім щось, що тепер вона вже знає. Це судоми, він був без свідомості, страшні судоми викручували його тіло.

Ользі здавалося, що син помирає від якогось болю, вона не розуміла, що або хто робить йому боляче. Десь за п’ять-сім хвилин  цього жаху – зупинка дихання... ЇЇ дитина у неї на руках бездиханна… посиніла, нерухома. Перед очима пройшло все життя. За декілька секунд дихання почало з’являтися. Тремтячими руками Ольга викликала швидку. Лікар швидкої сказав, що це судомний синдром, потрібна негайна госпіталізація. А на ранок в Андрія захист курсової роботи. Розпач, нерозуміння – що взагалі відбулося й що взагалі робити. Госпіталізація не дала змоги захистити курсову, але добре, що викладачі згодилися чекати скільки потрібно.

Обстеження, ліки, ще обстеження, зміна ліків, бо судоми поверталися. Мама хлопця боялась лягати спати, слухала дихання Андрія. Навчання зупинилось, викладачі чекали. Минали дні, місяці, знову судоми, знову нові ліки, обстеження. Андрію надали змогу закінчити технікум, але професія для нього тепер не мала значення. Гірничодобувна галузь із діагнозом "епілепсія" недосяжна. Хлопець усе усвідомлював, йому було важко, він не розумів, чим буде займатися в житті й як взагалі жити далі.

Напади могли настигнути вночі, вдень на вулиці, вдома біля телевізора.

Так йшли роки. Друзі-хлопці працювали. Він спостерігав. Андрій шукав підробіток в інтернеті, за комп’ютером. Потрібні були гроші на обстеження, ліки, поїздки до обласного центру, бо родина живе у невеликому шахтарському містечку. До того ж мама Андрія сама виховувала двох дітей.

Зараз Андрій займається доглядом бабусі й дідуся, бо їм вже за 80. З початком воєнних дій ліки здорожчали вдвічі. Мати не працює, бо вихователі Дніпропетровської у "простої", жінка шукає будь-який підробіток. На ліки Андрію йде майже половина всіх грошей родини. А ще є й інші потреби, тому вони потребують допомоги з лікуванням Андрія.

Але вони продовжують жити, сподіваються на покращення стану здоров'я Андрія. І дуже вдячні всім, хто може йому допомогти.