У полоні мовчання

Рани душевні, як і фізичні, гояться поступово. Але рана мами шістнадцятирічної Вероніки не загоюється, а боротьба за життя і здоров'я її дівчинки не припиняється. Вероніка народилася в місті Слов'янськ на 42 тижні. Була неспокійна, плакала, сама не переверталася, не сиділа, не їла самостійно і не ходила. Діагноз дівчинки: ДЦП, синдром рухових розладів, психомоторного розвитку, затримка мовного розвитку.

Мама Вероніки весь час боролася за здоров'я своєї дитини: масаж, зарядка, голковколювання, вчила її повзати, тримати в руках іграшки, малювати. У 2003 році сім'я звернулася в клініку лікаря Бєрсєнєва, де дівчинка проходить лікування досі. У клініці лікаря Бєрсєнєва лікарі щодня і щогодини піднімають на ноги дітей, які хочуть повноцінно жити.

Результати лікування тішили. Після 2-х курсів Вероніка почала сидіти, а після 5-го курсу почала ходити. Але хвороба повністю не відступає, Вероніка нічого не говорить окрім слова "мама". Довгий час сім'я оплачувала лікування дівчинки власними силами. Зараз мама Вероніки просить допомогти їй продовжити лікування. З таким діагнозом Вероніці потрібна постійна реабілітація. Без сторонньої допомоги родині, яка проживає в зоні АТО, не впоратися!

ПІБ: Добронос Вероніка Андріївна, 16.02.2002 р.

Місто: Слав'янськ, Донецька обл.

Діагноз: органічне враження ЦНС, виражена когнітивна недостатність, двостороння пірамідна недостатність